Наставник «Закарпаття» Ігор Гамула запевнив, що його команда мусить повернутися в Прем’єр-лігу.
Наскільки складним для вашого клубу видався виліт з еліти?
— Повірте, безсонних ночей було вдосталь (тривала пауза)… Та така вона примхлива футбольна доля: доводиться переживати і аж надто неприємні моменти. Вже тепер разом із віце-президентом Олегом Мукомелом та генеральним директором клубу Іваном Шіцом працюємо над перетрубаціями в основі. Права на помилку більше немає — настав час перемагати. Власник клубу озвучив завдання: з першого місця повернутися у прем'єр-лігу. Підводити Нестора Шуфрича не збираюся.
Пане Ігоре, а чи вистачить для цього фінансових ресурсів у, здається, не такого вже й багатого „Закарпаття”?
— Я добре усвідомлюю реалії нинішнього футболу — немає грошей, не буде і якісної гри. В Ужгороді наразі сприятлива ситуація. Не дарма ж у минулому сезоні до своїх лав нам вдалося запросити відомих в Україні футболістів — Александара Трішовіча, Рубена Гомеса, Олександра Зотова, Вадима Болохана та Мірко Райчевіча, а вже нині зберегти кістяк. Звісно, кадрові перебудови у складі обов'язково будуть. Однак найперше через ліміт на легіонерів, яких у першій лізі одночасно на полі може бути тільки троє.
Окрім проблеми із зайвими гравцями із закордоння, яких минулого чемпіонату у вашому складі було вдосталь, маєте й інше актуальне питання — кому з молодих довірити місце у старті, чого від тренера також вимагатиме регламент турніру. Чи ще виховує Срібна Земля нових Сабо, Медвідів, Турянчиків, Гаваші?
— Важко однозначно відповісти, бо, як кажуть, у медалі два боки. Так, на телеекранах світяться постаті вихованців ужгородського „Закарпаття” Василя Кобіна у складі чемпіона України донецького „Шахтаря” та національної збірної, Михайла Кополовця у „Карпатах”, що ось-ось стартують у єврокубках. Ба, чимало вихованців обласної дитячо-юнацької школи грають у більш багатших, за рідну, школах, приміром, „Шахтаря”, „Карпат”, „Динамо”, що встигли переманити юних талантів до себе. І це проблема: футбольні ази юнаки здобувають за фінансової підтримки обласного та клубного бюджетів, натомість свій талант розкручують на користь інших.
Ігоре Васильовичу, то коли „Закарпаття” його шанувальники знову побачать у прем'єр-лізі?
- Вірю, що рівно за рік. Достойних суперників у боротьбі за підвищення на кшталт „Чорноморця”, „Олександрії”, „Львова”, або ж „Сталі” не бракує, та все залежатиме від нас: Ужгород повинен довести свій клас і без проблем оформити підвищення у класі. Бо наше місце саме у когорті найсильніших!
ФК «Закарпаття»