Віталій Кварцяний: Після перемоги футболісти підуть у відпустку з нормальною копійкою у кишені

По завершенні матчу чвертьфіналу Кубка України, в якому луцька «Волинь» з рахунком 2:1 у додатковий час вирвала перемогу у запорізького «Металурга», тренери обох команд – Віталій Кварцяний та Роман Григорчук – поділилися своїми враженнями від гри та відповіли на запитання журналістів.

Роман Григорчук (головний тренер ФК «Металург»):

- Причина нашої поразки у глобальній проблемі – коли я спостерігаю за командою, складається таке враження, ніби ми боїмося грати у футбол.

- Президент вашого клубу неодноразово наголошував, що головною метою для «Металурга» у нинішньому сезоні має бути вихід до фіналу Кубка України. Це завдання мало пріоритет над матчами першості?

- Нічого дивного немає. Національний кубок – зручний і прямий шлях до єврокубків. Серйозні клуби мають постійно думати про це. Адже гра на євроарені робить футбольне життя повноцінним. Тому зрозуміло, що Кубок у нас не був на другому плані. Ми повинні були сьогодні вигравати і хотіли пробитися до Ліги Європи. Отже, одне із завдань на сезон, як ви самі розумієте, ми не виконали. Але це не кінець світу. Ми реально можемо поборотися за четверте – п’яте місця у чемпіонаті, що теж дозволить пробитися у Європу. Можливо, комусь це смішно, а я у це вірю.

- Кого можете виділити у «Волині»?

- «Волинь» – це просто міцно збита команда з почерком гарного тренера. Це команда, яка постійно заряджена на боротьбу. І сьогодні це дало результат.

Віталій Кварцяний (головний тренер ФК «Волинь»):

- Не пам’ятаю, коли я був настільки задоволений. Мені приємно, що ми вирішили завдання, яке ставив мені мій хороший друг – президент ФК «Волинь» Василь Столяр. У чемпіонаті нам просто потрібно було триматися зверху, чи то на першому, чи то на четвертому місці. А ось у Кубку ми повинні були пройти до зимової перерви усі раунди. Але зараз я вже серйозно стурбований, бо потрібно будувати команду для серйозної гри у півфіналі. Хлопці відіграли на максимальній самовіддачі, була відчутна перевага, але було слабеньке завершення атак. Я команду привітав. Ніхто не скаже, що ми не заслужено перемогли. Ми справді були сильніші за суперника, не поступалися у швидкості. Ми сьогодні були тією командою, яка дійсно заслужила грати у півфіналі.

- Будуть якісь особливі преміальні за цю перемогу?

- Так, звичайно. Преміальні досить солідні. Але суму казати не буду, бо ніхто не зрозуміє цього у кризовий час. Та у нас своє життя футбольне, і так має бути. Є спонсори у Києві, вони подзвонили, запропонували і президент також в боргу не залишиться. Тому футболісти підуть у відпустку з хорошою копійкою у кармані. Бо я їх попереджав: «Якщо ми програємо, то навіть сваритися не буду. Просто вперше за тридцять років тренерської роботи візьму відпустку після останньої гри в році й полечу собі в Австралію або на Канари. А ви собі як хочете, так тут і живіть. Хоч на базарі торгуйте. А побачите мене тільки на перший день зборів». Але сьогодні вони старалися.

- Як прокоментуєте відмінений гол у ворота «Металурга» у другому таймі?

- Не знаю поки що. Мені здається, що гол був чистий, але попросив зараз працівників клубу знайти мені цей момент. Якщо я правий, будемо серйозно сваритися.

- Кого очікуєте в суперники у півфіналі?

- Дуже вдало нам тягнули жереб президент та віце-президент клубу. Вони робили це з душею. От і попросимо їх. Щоб ще щось подумали. Хоча, свого часу, ми обігрували і «Дніпро», і «Динамо», і «Шахтар», і «Таврію», звичайно, не один раз. Тому я зовсім не боюся. Мені обіцяли, якщо вийдем у півфінал, то можна буде писати список, кого потрібно придбати. Тепер я з тих, хто обіцяв, не злізу.

- Свою найкращу гру у нинішньому сезоні команда продемонструвала у зустрічах з «Кривбасом» та «Металургом». Помітний дуже серйозний потенціал. Але складається враження, що серйозним подразником для лучан є тільки команди з Прем’єр-ліги.

- Ні, я б так не сказав. Достатня мотивація є завжди. Команди Прем’єр-ліги самі грають у футбол і дають грати нам. Вони відкриваються. Так було і сьогодні. Ми усі 120 хвилин пропресингували, аби не дати розбігтися супернику. Нам для цього вистачило сил. А у першій лізі все не так. Більшість проти фаворитів грає за такою схемою – вісім чоловік в обороні, один опорний і один попереду. За таких умов ми просто не можемо забити. Просто важко це пройти. Коли був Пищур, ми дворівневу оборону розривали без проблем. А зараз часто ми маємо перевагу і просто топчемося на місці. Але шукаємо високого форварда і все має стати на свої місця.