Як відомо, з нового сезону в українському футболі набирає чинності нова редакція регламенту в частині ліміту на легіонерів.
У новому чемпіонаті на полі одночасно зможуть знаходитися не більше шести іноземців, а через рік - не більше п'яти. Свої думки з приводу нового правила висловив президент донецького «Шахтаря» Рінат Ахметов.
- Рінат Леонідович, в майбутньому сезоні ліміт на легіонерів може стати ще більш суворим. Чи готовий ваш клуб до одночасної присутності на полі п'яти українців? - Питання президенту «Шахтаря».
- Мені здається, мудрим рішенням було б зберегти ліміт у колишньому вигляді - чотири наших співвітчизника і сім іноземців. Скажу вам більше: його жорсткість не тільки не принесе користі українському футболу, але і, боюся, завдасть йому відчутної шкоди. Поясню на прикладі «Шахтаря». Зараз наші гравці, котрі не мали в Донецьку стабільної практики, виступають на правах оренди в інших командах, де розкрилися настільки, що без них вже складно уявити основні склади цих клубів. Хлопці потрапили в сферу інтересів національної збірної. Але слід розуміти, що якщо ліміт посилиться, нам мимоволі доведеться їх повертати, і зовсім не факт, що в «Шахтарі» вони не опиняться на лаві запасних. У результаті не тільки цілий ряд клубів втратить своїх сьогоднішніх лідерів, але і збірна, не виключено, не зможе розраховувати на гравців, які стануть значно менш регулярно з'являтися на полі в чемпіонаті країни.
- Рішення про новий формат ліміту поки не прийнято, але клуби, в тому числі і ваш, вже демонструють активність на трансферному ринку. Робота здійснюється з оглядкою на ймовірні зміни в регламенті?
- Доводиться коригувати трансферну політику. Візьміть «Динамо»: припустимо, що цього літа столичний клуб отримає пропозиції за двома-трьома своїм провідним гравцям. Як вчинити у даному випадку Ігорю Суркісу? Не будь у нього обгрунтованих побоювань з приводу ліміту - звичайно ж, у відповідності з духом ринку. Ну, чому не відпустити футболістів, до яких проявлений інтерес, а на їх місце не придбати виконавців, здатних підсилити гру команди? Ліміт ж ставить клуб у жорсткі рамки: ніхто не знає, як проявить себе молодь. Розкриється вона чи ні, передбачити неможливо, а результат необхідний тут і зараз. Напевно свого часу введення обмежень на іноземних гравців було вірною мірою, але в даний момент ліміт досяг межі, і переступати межу існуючу резону немає.
- Головний аргумент прихильників посилення ліміту - свідомо програшна, у порівнянні з легіонерами, становище національних футбольних кадрів ...
- Мені здається, умови для молодих українських футболістів необхідно створювати не штучно, а органічно, беручи на озброєння європейський досвід. Варто приділяти увагу клубним академіям, існування яких при командах прем'єр-ліги, на мою думку, слід прописати в регламенті. Вихованці цих академій отримають можливість себе проявити - і не важливо в якій команді. Провідним клубам країни вони стануть цікаві завдяки грі, а не українським паспортом, а з часом опиняться на замітці у тренера національної збірної.
- Тим часом трансферну кампанію «Шахтар» відкрив придбанням саме українців - футболістів запорізького «Металурга» Тараса Степаненка та Сергія Кривцова. Цей крок продиктований лімітом?
- Аж ніяк. Мірча Луческу насправді розраховує на цих гравців, і ми створимо всі умови, щоб вони розкрили в нашій команді свої найкращі якості. Хоча, звичайно ж, цим молодим хлопцям буде потрібен час для адаптації.
- Провідні європейські клуби давно обговорюють утопічну, на перший погляд, ідею комплектування двох рівноцінних складів - для внутрішньої і міжнародної арени. Чи можна допустити, що при подальшому обмеженні в українському чемпіонаті «іноземної присутності» про це задумаються і в Донецьку?
- Не думаю, що в нашому випадку це реальна міра. Як не назвав би реальній заходом і жорсткість ліміту - це популізм у чистому вигляді. Скорочення кількості легіонерів і процвітання збірної - явища безпосередньо не пов'язані. Приміром, у Голландії немає ніякого ліміту, а збірна - на диво. Та й футболісти з цієї країни грають у провідних клубах світу. Упевнений, що і для української національної команди корисним було б виступ її гравців, скажімо, в «Барселоні», «Реалі», «Челсі», «Арсеналі» або «Ліверпулі».
- Отримавши свого часу досить цікаві пропозиції щодо Анатолію Тимощуку та Дмитру Чигринському, «Шахтар» виходив, як ви розумієте, не тільки з ринкових реалій, а й з збіглися із клубними інтересів самих футболістів і збірної, - продовжив президент «Шахтаря».
- Якщо ж сьогодні, наприклад, виявиться інтерес зарубіжних клубів до когось з граючих у нас українських футболістів, а ліміт стане більш суворим, я як президент «Шахтаря» буду змушений не тільки піти проти ринку, а й поставити інтереси своєї команди вище інтересів збірної. Іншими словами - утримати гравців у Донецьку. Треба розуміти, що ліміт не просто ускладнює трансферну політику українських клубів, які готуються до єврокубків, а й заважає їм як слід збалансувати склад перед континентальної кампанією. Український футбол в цьому випадку лише програє.
- Чи великий сьогодні, на ваш погляд, ринок вітчизняних футболістів, рівень яких відповідав би вимогам «Шахтаря»?
- Мені здається, недоліку в талановитих українських гравців у нас не було ніколи. Як приклад назву Ярослава Ракицького: ще недавно він був невідомий, а тепер без нього неможливо уявити наш клуб. Розраховують на хлопця і тренери збірної. І адже в «Шахтарі» Ракицький грає не за національною ознакою, а тому, що талант цього хлопця відповідає кращим світовим стандартам. Не слову «ліміт», а амбіціям клубу, який вже виграв Кубок УЄФА і прагне до нових перемог на європейській арені. Те ж стосується й інших українських футболістів, які стабільно грають у нас в стартовому складі.
- За вашими спостереженнями, не призвела чи вже зараз потенційна жорсткість ліміту до невиправданого зростання трансферних цін на доморощених гравців?
- Припускаючи можливість виникнення в нашому чемпіонаті драконівських обмежень на іноземців, ми, зрозуміло, підігріваємо ринок. Коли попит великий, ціна на товар піднімається автоматично. Клубу з амбіціями «Шахтаря» доведеться купувати гравця, який, можливо, був би корисніше менш мотивованій в турнірному плані команді. Він допоміг би їй, самому собі і, можливо, тренеру збірної, який не просто мав би більший вибір, але й не запрошував би виконавців, які грають у своїх клубах лише від випадку до випадку.
Мені, до речі, дуже імпонує кадровий вибір Мирона Маркевича, який викликав на збір перед серією контрольних матчів представників самих різних клубів, а не зробив ставку на пару-трійку базових команд. Адже клас гравця збірної визначається не його приналежністю до «Шахтаря» або «Динамо» - він може виступати у Львові, Полтаві, Запоріжжі, Кривому Розі. Але якщо вам цікаво моя думка, то в майбутньому, коли наша національна команда стане домагатися великих успіхів, мені б хотілося, щоб в її рядах на ключових ролях знаходилися наші хлопці, які грають у провідних клубах Європи та світу. Ліміт, стань він суворішим, цьому навряд чи посприяє, але я все-таки сподіваюся, що виконком національної федерації прийме вірне рішення.
- Яким виявиться у разі посилення або, навпаки, збереження ліміту на колишньому рівні вектор кадрових придбань вашого клубу?
- Що б не вирішив виконком - амбітним і якісним. Адже наше завдання - вийти в 1 / 8 фіналу Ліги чемпіонів.
- Які позиції вимагають посилення?
- Свіжа кров завжди потрібна. Ось, мабуть, і все, що можу поки що сказати вам у відповідь на це питання.
- Після чемпіонського матчу з «Динамо» ви жартома сказали, що якби в «Шахтарі» завжди враховувалося ваша думка з приводу необхідного кадрового посилення, клуб боровся б у чемпіонаті за виживання. А якщо серйозно: чи є гравець, про появу якого в Донецьку ви б мріяли?
- Такий гравець є, але він не в смаку Луческу.
- Ви обговорювали його кандидатуру з головним тренером?
- Так уже склалося, що всі футболісти, які подобаються мені, не подобаються Містеру. Саме тому я сказав, що моя думка при виборі новачків особливо не враховується.
- Чи будуть зараз ваші селекціонери спостерігати за чемпіонатом світу з позиції найближчій кадрової перспективи «Шахтаря»?
- Ми завжди спостерігаємо за найбільшими футбольними турнірами, і робимо це на самому високому професійному рівні.
- А які ваші особисті симпатії на світовій першості?
- Із задоволенням поболел б за збірну України, але, на жаль, її в ПАР не буде. А коли так - більше за просто за гарний футбол ...
Дмитро Ільченко, «СЕ в Україні»