19-річний хавбек донецького "Металурга" Василь Прийма, автор суперголу у ворота запорізького "Металурга", прокоментував перемогу (1:2).
- Які я зараз відчуваю почуття? Найприємніші. Нам необхідно було вигравати в цій зустрічі, адже всі ми хочемо грати в Лізі Європи. І хоча наш суперник знаходився в самому низу турнірної таблиці видно, що у них непогана команда. Господарі билися, не шкодуючи нікого.
- Василь, здалося, що в першому таймі гравцям донецького «Металурга» багато що не вдавалося. Чи так це?
- Так. У перерві матчу наш головний тренер Ніколай Костов вказав нам на наші помилки, і ми зробили правильні висновки. Важливим було налагодити гру в центрі поля, бути першими на «підборах» м'яча. Було видно, що ми почали грати краще, і я вважаю, ми абсолютно по справі завоювали три очки.
- Буквально перед тим, як ти зрівняв рахунок, ти отримав болісний удар у спину. Що відбулося в тому епізоді в центрі поля?
- У боротьбі за м'яч я отримав болісний удар у спину. М'яз болів дуже сильно, і поки наші лікарі мені надавали допомогу на бровці, я почув багато невтішних слів на свою адресу від місцевих уболівальників. Було неприємно це чути.
- Вася, ти можеш згадати епізод, коли ти забив гол практично з центрального кола?
- Шина мені зробив передачу я, не зустрічаючи опору, пробив по воротах. Гол вийшов красивим. Я підбіг до нашої лави запасних, де отримав привітання від членів нашої команди. Раділи всі. Партнери мене щиро хвалили.
- При нічийному рахунку було виразно видно, що донеччани значно більше противника хотіли виграти цей поєдинок, вірно?
- Так і є. Ми намагалися до самого закінчення поєдинку і, слава Богу, домоглися свого. До того ж ми перервали свою безрадісну серію в Запоріжжі.
- Напевно після матчу, коли ти подивився на свій телефон, ти побачив велику кількість пропущених дзвінків і есемесок?
- Так. І дзвонили, і писали багато знайомих мені люди. Це приємно, але все мені бажали не зупинятися на досягнутому.
Прес-служба ФК «Металург» (Донецьк)