Відомий український футбольний агент Дмитро Селюк розповів про свою участь в призначенні Сьоміна, співпраці з "Металургом" та конфлікті з ФФУ.
- У грудні 2007-го року Сьомін, в київському "Динамо", з'явився з вашої подачі?
- У тому числі. Я рекомендував його Ігорю Суркісу. Ігорю ця ідея сподобалася. Потім Юрій Павлович приїхав до Києва на переговори, за результатами яких сторони вдарили по руках. Чесно кажучи, мене трохи обурило, коли Шандор Варга почав щось розповідати про свою причетність до цього переходу.
- Черговий приїзд Юрія Павловича до Києва далеко не всі в Україні зустріли із захопленням.
- Повірте, ще під час свого першого приходу Юрій Павлович закохався в "Динамо". Йому було дуже комфортно працювати в Києві. А те, що в Україні є купка людей, які думають, що розбираються у футболі, і при цьому вивергають жовч від заздрості до Сьоміна, - це, знаєте, робочі моменти.
- Ви про кого?
- Той же Йожеф Сабо замість того, щоб обговорювати Юрія Павловича, краще б поставив у Донецьку пам'ятник місцевому "Металургу". Нагадаю, будучи наставником "Динамо", Сабо сказав, що поставить пам'ятник "Металургу", якщо донеччани відберуть очки у "Шахтаря". "Металург" з цим завданням впорався, а ось Сабо про свою обіцянку геть забув. Та й взагалі, що це за фахівець? Він керував "Динамо" у ту пору, коли в чемпіонаті України команда мала більш ніж тепличні умови. Маю на увазі приголомшливу лояльність, яку до "Динамо" виявляли судді.
- У доцільності приходу Сьоміна сумніваються і двоє володарів "Золотого м'яча" - Блохін і Бєланов.
- Ну Блохін у цьому питанні є зацікавленою особою - адже сам хотів прийняти "Динамо". А Бєланов що, чогось домігся на тренерському поприщі? Трохи несолідно накидатися на людину і принижувати її гідність. Я ж можу сказати, що в житті не зустрічав таких комунікабельних людей, як Сьомін. Він дуже неконфліктна людина. Плюс в Києві для нього мало що в новинку - Юрій Павлович добре знає багатьох хлопців.
- Інший російський наставник Андрій Гордєєв очолив донецький "Металург" теж не без вашої участі?
- Так, ми обговорювали кандидатури з керівництвом донецького клубу. Прийшли до того, що потрібно запрошувати Гордєєва. Тому що він голодний до роботи, а не до грошей.
- Коли ви працювали віце-президентом донецького "Металурга", в команді з'явилися Бабангіда, Нене, Лоло, Зезето, Лембіт, Давід Ето'О, Бансе, Зезе. З ким з них ви зараз продовжуєте співпрацювати?
- Майже з усіма. Бабангіда підписує контракт з голландським "Вітессом". Лоло грає в "Монако". Бансе виступав за "Майнц", а в минулому році підписав контракт з "Аль-Ахлі" і тепер грає в одній команді з Фабіо Каннаваро. Отримує більше півтора мільйонів євро на рік. Зезе - у фінському "Яро", який тренує Олексій Єрьоменко-старший.
Потрібно розуміти, що серед футболістів, які виступали в "Металурзі", далеко не всі були зірками. Багато хто, як той же Зезе, були гравцями рівня українського чемпіонату. Адже ми запрошували до Донецька футболістів не тільки через те, що хотіли їх далі продавати. Деяким гравцям було по 30-32 роки. Вони приходили як вільні агенти, їм платили невелику заробітну плату. Багато хто отримував по вісім тисяч доларів на місяць - сто тисяч доларів на рік.
- Яка ж у них була мотивація?
- Грати! На відміну від місцевих футболістів вікові легіонери не пили і не курили. Двічі "Металург" ставав бронзовим призером чемпіонату України. А якби, як і зараз, П'єрлуїджі Колліна був керівником суддівського корпусу, то ми б нижче третього місця ніколи не опускалися. Тому що судді команду просто знищували. На Україну всі футбольні люди про це чудово знають - арбітри в кулуарах ніколи не приховували, що отримали настанову "розірвати" нас. Так федерація розлютився на нас за судовий позов Деметрадзе з вимогою не вважати його легіонером.
"Спорт день за днем"