Назаренко про себе, "Дніпро", "Таврію"

Де б не грав Сергій Назаренко - у "Дніпрі", "Таврії" чи збірній України, від нього завжди очікуєш витонченого пасу чи влучного удару по воротах.

Не став винятком і новий сезон, який футболіст вперше в кар'єрі проводить поза межами Дніпропетровська. Без Назаренка гра "Дніпра" збідніла, натомість "Таврія" отримала в його особі надійний генератор атакувальних ідей. Три поразки кримчан у чемпіонаті та Кубку України спонукали кореспондента сайту "Футбол 24" звернутися до Назаренка за своєрідним поясненням.

Попри останні невдачі, Назік, як називають Сергія вболівальники, не відмовився від інтерв'ю. Більше того, розповів про свою адаптацію у новому клубі, цілі "Таврії" на сезон, а також запевнив, що "Дніпро" зарано списувати з рахунків.

- Сергію, насамперед, про наболіле для сімферопольських уболівальників - "Таврія" припинила свою ходу у Кубку України. Наскільки болючим для вас став виліт із цього турніру?

- Звичайно, програвати, тим паче на такій ранній стадії, завжди образливо і неприємно. Хотілося пройти у турнірній сітці якомога далі, а при вдалому збігові обставин навіть у фінал потрапити. Проте, мрії померли ще в зародку.

- Упродовж останніх років інтерес до Кубка України невпинно спадає. Що б ви вдосконалили у системі розіграшу? Можливо, готові запропонувати свою формулу успіху?

- Навіть не знаю. Якось не замислювався над цією проблемою. Особисто мені Кубок України настільки ж цікавий, як і чемпіонат. Тож жодної розслабленості з мого боку та й з боку усієї команди в матчі з "Металургом" не було.

- Минулого тижня вас надзвичайно привітно зустріли уболівальники "Дніпра" на матчі чемпіонату України. Ви розчулилися?

- Так, щось тьохнуло в моєму серці. Було багато приємних емоцій того вечора. Навіть бракувало слів, щоб у повній мірі висловити подяку вболівальникам, які не забули про мене. Це суттєва психологічна підтримка. Вона допомагає мені жити і адаптовуватися у новій команді. У Дніпропетровську я провів багато-багато щасливих років. Напис на подарованій мені футболці "Дніпрянин" - це на все життя. Хоча й у Сімферополі чудова атмосфера, команда та вболівальники. Потрохи тут також усе стає рідним.

- Чи відчували психологічний дискомфорт, граючи проти команди, в якій провели 13 років?

- Такий футбол. Таке життя. Потрібно змиритися з тим, що лиш одиниці грають в одному клубі все життя. Іншим доводиться періодично виходити проти "своїх". Це поширена практика, тож тут нічого такого.

- Мануеля Нойєра зустріли у Гельзенкірхені зовсім не так, як вас у Дніпропетровську. То чи можна зробити висновок, що культура наших вболівальників на значно вищому рівні?

- Напевно, що так. Я справді не помітив жодної агресії до себе.

- До слова, як вам результати "Дніпра"? Останнім часом команда частіше розчаровує вболівальників, аніж приємно дивує...

- Ви знаєте, "Дніпро" судити не мені (Зітхає).. Проблеми є, але їх вирішення - цілковита компетенція керівництва клубу.

- Можливо, корінь зла у так званих "труднощах перекладу"? Тобто, Хуанде Рамос не здатний повноцінно донести свої ідеї до гравців?

- Давайте не будемо про це. Пропоную змінити тему.

- Тоді поговорімо про вашу теперішню команду. Схоже, ви вже давно адаптувалися у "Таврії"...

- Так, у Сімферополі мене усе влаштовує - хороші тренери, вболівальники, партнери. Було б узагалі чудово, якби не три поразки поспіль. Зараз усі заклопотані вирішенням цієї проблеми. Зробимо усе можливе, щоб реваншуватися вже в наступних поєдинках чемпіонату. До речі, пришвидшенню адаптації у Криму посприяло те, що до мене перебралася моя сім'я - дружина Анна та синочки Назар і Ярослав. Першому шість років, другому - чотири.

- Чи задоволені своєю грою? Три голи та три передачі - не найгірший показник у чемпіонаті...

- Можна було зіграти значно краще (Сміється). В наступних поєдинках збираюся додати.

- Чимало вирішальних голів "Таврія" пропускала під кінець другого тайму. Можливо, справа в тім, що команда "підсідає" у фізичному плані? Все-таки багатьом гравцям "основи" - за тридцять...

- Та ні, що ви! Наші фізичні кондиції не викликають жодних побоювань. Тренуємося регулярно і "на совість". Більше того, я переконаний, що в плані витривалості можемо втерти носа навіть багатьом молодим гравцям. А пропускаємо, бо не вистачає зосередженості і концентрації на всі 90 хвилин. Будемо робити висновки.

- Чого очікувати від "Таврії" у цьому сезоні? Боротиметеся за єврокубки чи й за медалі також?

- До боротьби за нагороди нам ще зарано братися. Хоча, усе залежатиме від ситуації. Головна мета - здобути путівку у єврокубки. Вважаю, що не варто списувати з рахунків "Дніпро" і "Карпати", яким ми поступилися у минулому сезоні. Попереду ще більша половина чемпіонату, тож ці клуби мають час, аби втрутитися у боротьбу за європейську зону і скласти нам конкуренцію.

- Наставник команди Семен Альтман має звичку сипати дотепами. Який з його жартів можете пригадати?

- Справді, Семен Йосипович за приколами в кишеню не лізе. Але які жарти можуть бути зараз? Ми зазнали трьох поразок. В такій ситуації навіть з "чорного" гумору нічого не спадає на думку.