Леоненко: "Динамо" головне "не перегоріти"

Рахунок 1:1 в Києві з "Брагою" не те, щоб ускладнив "динамівцям" життя напередодні гри-відповіді чвертьфіналу Ліги Європи, але дав серйозний привід задуматися, що така стадія – максимальна вершина для киян у єврокубках  у цьому сезоні.

Мандрівка у Португалію може бути вкрай важкою і шанси повернутися звідти зі щитом не такі вже й великі. Принаймні так вважає Віктор Леоненко, який поділився враженнями від виступів "Динамо" в Лізі Європі в ексклюзивному інтерв’ю "Спортаналітику".

- Зізнайтеся, якими були перші думки після вимордуваної "Динамо" нічиєї з "Брагою"? Така гра була очікуваною для Вас?

- Від початку кияни мене приємно вразили. Скажу щиро, я не сподівався від них такого бадьорого початку матчу. Але я звик дивитися дещо вперед, тому те русло, в якому проходила гра в другому таймі, було передбачуваним. Португальці грали у свій футбол, робили акцент на захист. Недаремно, "Брага", як і інші португальські клуби, мало пропускає.

А стосовно "Динамо", то воно ніколи не любило, коли суперник, що називається, перекриває кисень. Кияни не знають, як діяти в таких випадках. Урешті їхні "зірки" звикли, що принаймні на київському стадіоні суперники губляться, дають організовувати атаки. А тут усе вийшло навпаки. "Брага" не тільки не знітилася, а грала так, як їй зручно. Вдома ж, при переповнених трибунах, при шаленій підтримці "Брага" взагалі може "задушити" киян.

І от що мене ще вразило в цій команді: вона вміє бути різною. Вона знайшла спеціальний ключ для того, щоб пройти "Ліверпуль", і підібрала хороший спосіб досягнути бажаного з "Динамо".

А загалом дуже важко передбачити, яким буде результат в Португалії. Як не дивно, але при Юрії Сьоміні, якого я дуже поважаю, "Динамо" має властивість перемагати навіть за мінімальної кількості моментів. Натомість часто випускає бажане при наявності безлічі гольових ситуацій. Щоправда, з "Брагою" таке навряд чи буде. Але якщо пощастить забити – можуть і перемогти навіть без хорошої гри.

Ще один важливий момент – "не перегоріти". Так, "Брага" - не "Барселона", але вага матчу може зробити своє. Тим паче, що наші гравці люблять цю справу – перенервувати. Але від такого ніхто не застрахований: я бачив, як після деяких ігор футболісти йшли з поля геть білими від психологічного перевантаження.

- У другому таймі в Києві "динамівці" відверто збавили оберти. На ваш погляд, команді банально не вистачило "фізики", чи спрацювала тактика "Браги"?

- Узагалі то "підсісти" кияни не повинні були. Врешті тренери мали продумати варіанти, як і кого з гравців розвантажити перед грою, дати відпочити. Хоча, погоджуюся, різниця у таймах була колосальна – прекрасний перший тайм, чудовий гол,  і жахлива гра у другій половині. Так, була не вельми сприятлива погода, газон був важкий, та все ж не настільки, щоб аж так вимотати гравців. Те, що "Динамо" провалило другий тайм – "заслуга" "Браги". Вона не дала киянам зіграти так, як вони того прагнули. Важкий непоступливий захист, проти якого в киян при нинішній атаці просто немає аргументів. І ще раз наголошу, на виїзді буде ще важче. Тому варто покладатися на велику удачу і… на Шовковського.

- Тобто СаШо – це наше все?

- На даний момент саме так. Шовковський сьогодні, без перебільшення, - навіть більше, ніж половина команди.

- Та все ж, як краще зіграти у Португалії: кинутися від самого початку вперед, сподіваючись, що вразі чого Шовковський врятує, чи зіграти другим номером і вичікувати на слушний момент для атаки?

- Однозначно, кидатися вперед. Киянам потрібно забивати, а, значить, - ризикувати. Гра другим номером нічого доброго не принесе – хіба що нульову нічию, яка нас не врятує. Інше питання, хто має рватися вперед у "Динамо"? Кравець – без сумніву, улюбленець Сьоміна, у нього є хороша швидкість, але не думаю, що це той гравець, який може зробити гру. Як на мене, він багато чого ще не вміє робити, хоча якісний футболіст має вміти робити все.

- Очевидно, що не допоможе в нападі і Андрій Шевченко. Чи, може, зважаючи на те, що зараз із Шевою відбуваються незрозумілі речі, навіть краще, що його не буде на полі?

- Відверто кажучи, мені навіть важко додуматися, що відбувається з Андрієм. Зараз він мене неприємно дивує. Не знаю, що там у нього в сім’ї сталося, але мене подивувало, що він не приїхав у табір збірної України. Так немає бути. Стосовно, гри з "Брагою", то він нічим особливим також не запам’ятався, окрім вилучення, звісно. Те, що Андрій розповідав, що не чув свистка арбітра – вигадки. Він просто не думав, що рефері наважиться показати йому другу "жовту". А вдарив по воротах, можливо, й через звичайний футбольний забобон: якщо м’яч побуває в сітці, хай навіть після удару з офф-сайду, то буде і реальний гол. Урешті саме тому такі "халявні" удари не люблять воротарі. Погана прикмета! А якщо повернутися до Шевченка, то йому потрібно змінювати свою позицію до роботи. Так, у нього були травми, уколи - це вибиває з колії. Але він нападник, від нього чекають голів, а їх немає. І причини Андрію потрібно шукати в собі.

- А як стосовно Мілевського, його не вистачало у грі з "Манчестер Сіті", але у грі з "Брагою" він не особливо вразив…

-  Коли захист тебе "возить", важко проявити всі свої найкращі якості. Але, як на мене, і ця моя позиція стосовно Артема відома давно, Мілевському варто почати грати по-іншому. Дивіться, навіть після перелому руки він не боявся у грі з португальцями падати по ділу і без діла. Мені така манера відверто не подобається. Значно більше толку з Мілевського тоді, коли він не валиться на газон є за першої нагоди, а веде атаку до кінця. От якщо він візьме цей принцип для себе за правило, то у грі з "Брагою" від нього буде користь.

Розмовляв Артем Галицький, спеціально для sportanalytic.com