Наставник "Чорноморця" Роман Григорчук розповів про легіонерів.
Романе Йосиповичу, в командному таборі присутні гравці на прізвища Артур Морейра, Марті Креспі та Тьяго Терросо. Усі троє — легіонери, всі троє — майже не грають. У нас не звикли бачити, щоби легіонери сиділи в глибокому резерві…
— Розпочну з того, що в нас не мають постійної ігрової практики й українські футболісти, але про них не питаєте — вас чомусь цікавлять саме легіонери. Щодо цих трьох, то можу лише зауважити, що кожному з них потрібен час на адаптацію. Поки що вони не грають, але якісь висновки з цього робити ще дуже зарано. Ось зимою поговоримо про їхні перспективи предметніше.
— Приміром, Терросо — вже не перший день у "Чорноморці", прийшов ще в лютому, але на полі з’являється нечасто…
— Значить, іще не адаптувався на сто відсотків.
— Зрештою, наша бесіда стосується більшою мірою не персоналій, а загальних процесів. Романе Йосиповичу, звідки у вас така симпатія до іноземців?
— Існують два ключові фактори. Перший: легіонери — дешевші. Звучить, можливо, парадоксально, але якби умовний Марті Креспі був українцем, то він обійшовся би нам дорожче. Який сенс переплачувати? Другий фактор нівелює всі закиди щодо повального нашестя легіонерів у "Чорноморці": так, у нас — 13 іноземців, але в нашому складі грають вітчизняні виконавці — це Бобко, Тащі, Балашов, Зубейко. Хіба це не аргумент?
— Та все ж виходить, що споконвічний принцип "легіонер має бути на дві голови вищий за місцевого футболіста" — не про ваш клуб?
— Це непоганий принцип, але все-таки маєте слушність — він не про нас.
— Узагалі, це орієнтування на піренейські країни на наших теренах є досить екзотичним…
— Розумієте, футболісти з Європи приїздять до нас неохоче, але водночас ті ж чемпіонати Португалії, Іспанії — це показник рівня, такий собі знак якості.
Романе Йосиповичу, в командному таборі присутні гравці на прізвища Артур Морейра, Марті Креспі та Тьяго Терросо. Усі троє — легіонери, всі троє — майже не грають. У нас не звикли бачити, щоби легіонери сиділи в глибокому резерві…
— Розпочну з того, що в нас не мають постійної ігрової практики й українські футболісти, але про них не питаєте — вас чомусь цікавлять саме легіонери. Щодо цих трьох, то можу лише зауважити, що кожному з них потрібен час на адаптацію. Поки що вони не грають, але якісь висновки з цього робити ще дуже зарано. Ось зимою поговоримо про їхні перспективи предметніше.
— Приміром, Терросо — вже не перший день у "Чорноморці", прийшов ще в лютому, але на полі з’являється нечасто…
— Значить, іще не адаптувався на сто відсотків.
— Зрештою, наша бесіда стосується більшою мірою не персоналій, а загальних процесів. Романе Йосиповичу, звідки у вас така симпатія до іноземців?
— Існують два ключові фактори. Перший: легіонери — дешевші. Звучить, можливо, парадоксально, але якби умовний Марті Креспі був українцем, то він обійшовся би нам дорожче. Який сенс переплачувати? Другий фактор нівелює всі закиди щодо повального нашестя легіонерів у "Чорноморці": так, у нас — 13 іноземців, але в нашому складі грають вітчизняні виконавці — це Бобко, Тащі, Балашов, Зубейко. Хіба це не аргумент?
— Та все ж виходить, що споконвічний принцип "легіонер має бути на дві голови вищий за місцевого футболіста" — не про ваш клуб?
— Це непоганий принцип, але все-таки маєте слушність — він не про нас.
— Узагалі, це орієнтування на піренейські країни на наших теренах є досить екзотичним…
— Розумієте, футболісти з Європи приїздять до нас неохоче, але водночас ті ж чемпіонати Португалії, Іспанії — це показник рівня, такий собі знак якості.