Битва стилів, битва різних підходів до футболу. Саме так можна охрестити останнє чвертьфінальне протистояння чемпіонату Європи 2008 року. Відомою грою «Знайди 10 (5,7..) відмінностей» у цьому випадку можна забавлятися навпаки. У футбольних збірних Італії та Іспанії настільки різне бачення гри мільйонів, настільки різні виконавці і настільки не складаються футбольні долі на масштабних турнірах, що часом аж дивно як назви цих країн навіть на одну букву можуть починатися. Жарти жартами, а навіть виступи цих команд на нинішній євро першості зайвий раз говорять про те, що на полі зійдуться «+» та «-», а от кому, яка роль дістанеться дізнаємося після фінального свистка Херберта Фанделя.
Вічний фаворит усіх світових та Європейських змагань – команда Іспанії, востаннє досягала серйозного успіху у далекому 1964 році. Тоді голи Переди і Марселіно Мартінеса у ворота легендарному Льва Яшина принесли піринейцям тріумф, на другому в історії чемпіонаті Європи з футболу (перший – у 1960, нагадаємо виграла команди СРСР). Цікаво, що один з лідерів тодішньої команди Луїс Суарес називає причиною тріумфу те, чого зараз немає у жодній європейській команді:
«В нас була хороша збірна, але навряд чи найкраща, - розповів Суарес в інтерв'ю кореспондентові euro2008.com. - Але ми грали добре, як команда. Ми діяли дуже компактно. Футболісти відмінно розуміли і доповнювали один одного. Частково це відбувалося через те, що багато хто грав за одні і ті ж клуби. Окрім цього, у нас був один футболіст з багатим міжнародним досвідом - це був я! Я був найбільш віковим в тій команді і грав за кордоном. Думаю, що ці чинники вкупі з лютою підтримкою наших уболівальників і дозволили нам отримати перемогу".
Скористатися неймовірною злагодженістю футболістам сьогоднішньої Іспанії навряд чи вдасться. Але що цікаво, саме у цих суперників головні ролі в півзахисті відігравали одноклубники (Хаві-Іньєста в Іспанії, Пірло-Гатузо-Амброзіні в Італії). У розумінні гравців на полі, в будь-якому випадку, судячи з матчів групового турніру, піринейцям не відмовиш. Яскравий та атакувальний футбол, вміння володіти м’ячем та блискучі форварди повинні стати головними козирями збірної Луїса Арагонеса.
Фернандо Торрес (нападаючий збірної Іспанії): «Я знаю, що в Італії людям подобається моя манера. Мені розповіли про це, коли я думав про зміну клубу. Кожного разу, коли я протистояв збірній Італії або італійській команді, мені вдавалося показати хороший футбол. Репутація всіх гравців народжується саме таким шляхом. Після декількох хороших матчів ти набираєшся упевненості. Забити свій перший м'яч на міжнародному рівні збірній Італії - це фантастика. Якби у мене була можливість вибрати іншого суперника, який постраждає від мене першим, я б не став нічого міняти. Італійці є чемпіонами світу і добилися цього зовсім не випадково. Вони виграли безліч турнірів. Деколи їм, звичайно, щастить, проте ми відносимося до них шанобливо. Втім, боятися їх ми не станемо. У італійців є свій стиль. Комусь він подобається, комусь - ні. Але головне, що вони володіють своїм стилем досконало».
В Італії дійсно є те чого не вистачало команді Іспанії впродовж багатьох років – характер, вміння зібратися на один матч. Те, що італійці відверто завалили груповий етап, просто «викарабкавшись» на чотирьох кінцівках до чвертьфіналу, мало кого здивувало. Невпевнений виступ на першій стадії для команди з Апенін вже став хорошою традицією, якщо вже вдається вийти з групи то далі усе зазвичай йде як по маслу. Таким чином італійці в 1994 потрапили у фінал світової першості, а в 2000 пробилися до вирішального матчу Євро. Щоправда в складі «Скуадри Адзури» завжди знаходився гравець, який практично тягнув команду на собі, у згаданих же роках Роберто Баджо і Франческо Тольдо. Тепер такого знайти буде важко, тягнув на цю роль Андре Пірло, але через перебір жовтих карток матч з Іспанією він пропустить, як і хоробре серце збірної Дженаро Гатузо. Чи зможе хтось замінити Пірло?
Зможе, але наскільки якісно. Де Россі гравець трохи не того плану, та й класом по нижче, можна щоправда ще розраховувати на молодого Аквілані. Цього разу у Донадоні, здається, не буде вибору і талановитого представника «Роми» доведеться випустити з основних хвилин. Міланське тріо Гатузо-Амброзіні-Пірло результатом не потішило, можливо здивує столичний дует Де Россі-Аквілані? Зрештою і в іспанців є непогана відповідь у вигляді двох каталонців Хаві та Іньєсти. Звична сила блакитної скуадри, втім завжди йшла від іншої ланки – захисної. Цього року вона, мабуть, як ніколи слабка. Травма Каннаваро перед самою першістю, відмова виступів за збірну Нести, позбавили можливості спостерігати за чи не найсильнішим дуетом центральних захисників в історії італійського футболу. Сподіватися Донадоні доводиться на нев’янучого Крістіана Пануччі, у якого на цьому форумі здається взагалі почалася друга молодість:
Крістіан Пануччі (захисник збірної Італії): «Донадоні після першого матчу поставив мене в центр захисту, і я відчуваю себе тут дуже комфортно. Складність майбутнього чвертьфінального поєдинку дозволяє не думати про втому, особливо такій людині, як я. Врешті-решт, нинішній чемпіонат - це, мабуть, моя остання велика пригода в синій футболці. Під час гри ми постійно розмовляємо з Джорджіо Кьєлліні. Ми не дуже добре знайомі з манерою гри один одного, оскільки раніше нам не доводилося разом виходити на поле, і робочі підказки дуже допомагають. Я вас запевняю, що в недалекому майбутньому Кьєлліні стане одним з найкращих центральних захисників в світі, оскільки у нього є все для цього. З іспанцями буде нелегко. Нам потрібно прагнути скоріше забрати у них м'яч і проводити контратаки, інакше з'являться проблеми»
Чи зможуть іспанці нарешті подолати рокову для себе стадію однієї четвертої, чи знайшли піринейці ту рису якої їм так бракувало – характер? Чи гримітиме знову на весь світ сила італійської оборони, чи заб’є нарешті Тоні? Хто переможе в дуелі Торрес чи Буффон, Аквілані з Де Россі чи Іньєста з Хаві. Запитань багато, а відповідь як завжди проста, чекати на її оприлюднення залишилося не довго …