ТОП-5 гравців, які кинули МЮ як Руні

Трибуна — 22:18, 20 Жов 2010 — Юра Буджерин Переглядів: 6393

Поділитись:

Новина про те, що Уейн Руні іде з «Манчестер Юнайтед» ошелешила всю футбольну громадськість. Гравець, який став символом «червоних дияволів», їх лідером, відбувся в цій команді як світова зірка захотів покинути клуб. І це попри всі очікування, що він разом з Гігзом, Скоулзом, Гері Невіллом гратиме в команді до завершення своєї кар’єри. А станом сьогодні його відхід з манкуніанського клубу - справа вирішена на 90%.

Проте Руні не перший і не останній гравець, який покидає команду на піку форми. Причини цього завжди різні, але кожен такий випадок ще раз доводить те, що «Олд Траффорд» - не рай. Інакше б гравців «МЮ» не називали б «червоними дияволами». Варто згадати найвідоміші несподівані «втечі» гравців з команди Фергюсона і їх наслідки, щоб зрозуміти, чи є життя після «МЮ». І, те що чекає на Уейна. Рейтинг складений у хронологічному порядку.

8583_cantona_5th_against_forest1.jpg (178.93 Kb)

5. Ерік КАНТОНА (1997 р., завершив кар’єру)

Для того, щоб описати значення Кантони для тодішнього «МЮ» бракує слів. І це не алегорія – цей француз був лідером клубу, більшим за багатьох британців. Не просто команди, а саме клубу, і на полі, і поза ним. Можливо він зіграв в складі «червоних дияволів» не так багато (1992-1997 рр., 185 матчів, 82 голи), але за цей час він став символом клубу на всі часи, і за багатьма опитуваннями – кращим гравцем клубу в його історії, випередивши легендарного Джорджа Беста, який за визначенням «the best». З ним у складі «МЮ» чотири рази перемагав у Прем’єр-лізі та двічі в Кубку Англії.

Ерік покинув клуб перебуваючи в найкращій своїй формі, у віці всього лиш 31 року. Після півфінального матчу Ліги Чемпіонів з дортмундською «Боррусією» француз оголосив про завершення кар’єри гравця. Англія була шокована, але рішення Еріка було остаточним. Свій останній матч в футболці «МЮ» він зіграв проти «Ковентрі», в товариському поєдинку в підтримку свого товариша по команді Девіда Баста, який рік перед тим завершив кар’єру через травму. Матч завершився з рахунком 2-2. Обидва голи забив Кантона…

Після завершення футбольної кар’єри він пробував свої сили в акторській справі. Грав і був тренером в пляжному футболі. У 2000 р. опитування вболівальників «МЮ» засвідчило, що саме Кантону хочуть бачити наступником Фергюсона. Сам Ерік не раз заявляв, що не проти повернутися на «Олд Траффорд», але тільки як головний тренер. За його словами, він хоче побудувати таку команду, яка б була: «не схожа на жодну іншу». Наступний після відходу Кантони сезон, «Манчестер Юнайтед» провалив, але вже за 2 роки команда сера Алекса виграла англійську Прем’єр-лігу та Лігу Чемпіонів.

5183_david_beckham_and_eric_cantona_to_watch_manchester_united_still_europes_greatest_draw.jpg (26.35 Kb)

4. Девід БЕКХЕМ (2003 р., в «Реал»)

Він був одним із лідерів тієї команди Фергюсона, яка у 1999-2003 рр. виграла Лігу Чемпіонів та 4 рази ставала чемпіоном Англії. 394 матчів та 85 голів в усіх турнірах, протягом 1994-2003 рр. є вкладом Девіда в успіхи команди. Крім того, він приніс команді мільйони фунтів як об’єкт реклами. Звичайно перебільшенням буде називати Бекхема кращим гравцем «МЮ» в історії, як це робить дехто з його фанатів, але за популярністю він мабуть випереджає і Кантону, і все того ж Беста.

Перехід Бекхема з «МЮ» назрівав довго, проте це не завадило йому стати все таким же неочікуваним. Здається вже сам факт весілля з Вікторією Адамс, солісткою «Spice Girls» поклав цьому початок. У 2000 р. він пропустив тренування через догляд за хворим сином, тоді як Вікторія відвідувала модну вечірку в Лондоні. Можна уявити як до цього поставився прихильник жорсткої дисципліни Фергюсон, який потім в автобіографії написав, що після весілля Бекхем знизив вимоги до себе як до футболіста. Але головним поштовхом для відходу Девіда стало 15 лютого 2003 р., коли після програного матчу з «Арсеналом» сер Алекс в роздягальні запустив йому бутсою в голову. Після цього стало зрозуміло, що влітку Бекхем покине клуб. Між «Барселоною» і «Реалом» він вибрав «Королівський клуб». (До слова сезоні 2002-2003 рр., «червоні дияволи» таки стали чемпіонами.).

Наступні 4 сезони в Мадриді, змусили призабути Бекхема-футболіста, який все більше нагадував маріонетку в руках Вікторії. Скандали, невдала гра, постійна увага ЗМІ – все це заважало йому заграти на колишньому рівні. Зрештою він вирішив перебратися за океан в «Лос-Анджелес Гелексі». Парадокс, але в останні півроку в «Реалі» він знову заграв як футболіст світового класу. Зараз він відновився після травми, якої зазнав під час оренди в «Мілані» і відверто дограє Таких успіхів, як у «Манчестер Юнайтед» він більше не мав. Команда Фергюсона, після того як її покинув Бекхем, здобула свій наступний чемпіонський титул лише через 4 роки…

69_roy_vieira.jpg (81.75 Kb)

3. Рой КІН (2005 р., в «Селтік»)

Після Кантони капітанська пов’язка в «МЮ» перейшла до ірландця Роя Кіна. Харизматичний, жорсткий, зі складним характером, справжній «tough guy» (його 13 вилучень в національній першості – рекорд Англії по сьогодні), він прекрасно замінив Кантону. Рой виграв з «МЮ» 7 чемпіонств, 4 Кубки Англії та Лігу Чемпіонів, загалом провівши за 12 років 480 матчів та забивши 51 гол у всіх турнірах. А конфлікт Кіна з капітаном «Арсеналу» Патріком Вієйра був одним з найзнаковіших в світлі протистояння «червоних дияволів» та «канонірів» на початку 2000-х рр.

Рой пішов з «МЮ» у солідному по футбольних мірках віці – 34 роки. Проте причиною став не його вік чи гра – він і далі був одним з кращих серед «манкуніанців», а низка конфліктів з колегами та Фергюсоном. Спершу, під час передсезонного збору в Португалії Кін при камерах висловив серу Алексу незадоволення рівнем комфорту тренувальної бази. Далі, в інтерв’ю клубному каналу він розкритикував ледь не половину основи «МЮ» - О’Ши, Річардсона, Сміта, Флетчера, Фердінанда... Інтерв’ю не потрапило в ефір, а через два тижні, 15 листопада 2005 р. Рой досяг згоди з керівництвом і покинув клуб.

Кін перейшов в «Селтік» - клуб, за який мріє виступати кожен ірландець-католик. Проте це вже був зовсім не той Рой Кін – травми дозволяли виходити на поле все рідше. Попри все він зумів стати чемпіоном Шотландії, але за півроку провів лише 10 матчів і забив 1 гол, тому влітку 2006 р. завершив кар’єру. 9 травня 2006 р. на «Олд Траффорд» відбувся матч «МЮ» та «Селтіку» - прощальний матч Роя Кіна, який відвідало 70 000 вболівальників… «Манчестер Юнайтед» наступного сезону після переходу Кіна повернув собі титул чемпіона Англії, а у 2008 р. виграв Лігу Чемпіонів.

6770__41284280_ruud416.jpg (20.53 Kb)

2. Рууд ВАН НІСТЕЛРОЙ (2006 р., в «Реал»)

Ван Ністелрой належить до тих природжених бомбардирів, яких все менше в сучасному футболі. Він був кращим бомбардиром трьох європейських чемпіонатів (Нідерландів, Англії та Італії), але справжньою зіркою став під час виступів за «МЮ». 219 матчів та 150 голів у всіх турнірах принесли йому в складі «червоних дияволів» лише один титул – чемпіона Англії 2003 р., проте його блискуча гра та феноменальна результативність зробили його одним з лідерів команди. І навіть поява в складі Роналду і Руні не сильно вплинула на цей факт – у сезоні 2005-2006 р., він забив в Прем’єр-лізі 21 гол.

Проте в останньому сезоні, незважаючи на стабільну гру і результативність, Ван Ністелрой все частіше залишався на лаві запасних, в тому числі і у фіналі Кубку Ліги з «Уіганом». Наприкінці сезону, коли його включили в стартовий склад на матч з «Чарльтоном» він покинув стадіон, ще до початку матчу. А перед самим завершенням сезону був конфлікт з Кріштіану Роналду – Рууд розкритикував егоїстичну манеру гри португальця. Через це сер Алекс відлучив його від передсезонної підготовки з командою, а 28 липня 2006 р. Ван Ністелрой підписав контракт з мадридським «Реалом».

В «Королівському клубі» голландець продовжував виступати на своєму звичному рівні. Він двічі став чемпіоном Іспанії (2007, 2008 рр.) і кращим бомбардиром Прімери, але травми все частіше не давали йому змоги грати. Взимку 2010 р. він перейшов в «Гамбург», за який продовжує грати (і забивати!) і по сьогодні. В наступному сезоні після переходу Ван Ністелроя, «МЮ» повернув собі чемпіонство, а ще через рік виграв Лігу Чемпіонів. ..

1. Кріштіану РОНАЛДУ (2009 р., в «Реал»)

Коли перед стартом сезону 2003-2004 рр. «МЮ» поповнили бразилець Клеберсон і юний португалець Кріштіану Роналду, саме Клеберсона, який минулого літа виблискував на Мундіалі в Японії і Кореї, вважали майбутньою зіркою «МЮ». Тепер мало, хто пам’ятає про цього гравця, а Роналду знають всі. Описувати як він грав за «червоних дияволів» і ким був для команди мабуть не варто – всі й так це добре пам’ятають. Просто варто навести коротку статистику – 292 матчі, 118 голів, 53 гольових передач за «МЮ» у всіх турнірах та 3 титули чемпіона Англії (2007-2009 РР.) і перемога в Лізі Чемпіонів, титули кращого футболіста всіх і вся...

Те, що Кріштіану покине клуб, було зрозуміло, здавалося, ще коли він тільки переходив в «МЮ». Він ніколи не приховував своїх симпатій до «Реалу», а мадридський клуб своїх до португальця. Кожного міжсезоння з’являлися чутки, про те, що Кріштіану от-от перейде в «королівський клуб». Але вони стали реальністю лише у 2009 р., після поразки в фіналі Ліги Чемпіонів від «Барселони». Він пішов тихо, без скандалів і, головне, - конфліктів з Фергюсоном. 80 мільйонів фунтів стерлінгів, заплачених за нього, роблять Роналду найдорожчим футболістом в історії футболу.

В «Реалі» Кріштіану обертів не збавив і одразу ж став лідером команди на полі. Щоправда час до часу котрийсь з партнерів критикує його за манеру гри, але те, що вона приносить результат не заперечить ніхто. Бракує тільки титулів здобутих в складі «галактікос», але думається, що це лише питання часу. Після переходу Кріштіану Роналду, «МЮ» не здобув жодного титулу…

Уейн РУНІ (2011 (???) р., в …)

Руні вважався найталановитішим футболістом Англії свого покоління і в повній мірі виправдав ці сподівання. Вихованець «Евертону», він міг перейти в «Челсі», який тоді сипав грішми на всі сторони, але обрав «МЮ» і час показав, що він не помилився. 287 матчів, 132 голи у всіх турнірах, купа титулів здобутих в зв’язці з Кріштіану Роналду. Свого часу він говорив, що хоче завершити кар’єру гравця саме в складі команди з «Олд Траффорду», але…

19 жовтня 2010 р. Алекс Фергюсон заявив про бажання Руні покинути клуб. До кінця його контракту залишається півтора роки, і, вочевидь, він піде з команди вже взимку. Причини неясні, ходять чутки про конфлікт з сером Алексом, який кілька разів залишав Уейна в запасі нібито через травму, хоча той був готовий грати. Сам Руні розсипається в комплментах Фергюсону, говорить про бажання вигравати трофеї і все те, що кажуть в таких випадках.

Версії про наступну команду Руні дуже різні – «Манчестер Сіті», «Барселона», «Реал», «Челсі», «Ліверпуль»… Можливо, з’явиться і якийсь інший варіант. Але ясно одне – з команди йде ще один її символ і жива легенда. І без нього це буде вже зовсім інший «Манчестер Юнайтед».

У будь якому разі, зрозуміло, що життя для «МЮ» після переходу Руні не закінчиться. Але також ясно, що перед Фергюсоном стоїть задача не просто збудувати нову команду, як він це робив після переходів Кантони чи Бекхема. Після Руні, команду незабаром покинуть Ван Дер Сар, Невілл, Гіггз, Скоулз – вік не дасть їм змоги повноцінно грати в футбол. Рівнозначної заміни серед молоді для них не видно, а фінансових ресурсів, щоб придбати рівноцінну заміну «МЮ» зараз немає…

Тому вся надія на тренерський геній сера Алекса. Який завжди йде своїм шляхом, що призводить до конфліктів з гравцями, через які ті покидають клуб – Бекхем, Кін, Ван Ністелрой, тепер Руні… При чому всі, за винятком мабуть Кіна, на піку форми і можливостей, і назвати баластом їх язик не повернеться – від такого «баласту» не відмовився б мабуть жоден тренер світу. Проте Фергюсон відмовився і справився з їх відсутністю. Питання залишається одне – чи справиться він цього разу…

Іван Городиський, спеціально для sportanalytic.com