Велоспорт. Юрій Агарков: "У відрив йду з азартом"

Відзначив 8 січня своє 24-річчя Юрій Агарков в 2010 році був досить стабільним і надійним гонщиком в континентальній команді "ІСД". Рівно провівши минулий шосейний сезон. 

- Юра, можеш згадати основні перипетії на «Гран-прі Донецька» у 2010 році?

- Так, були непогані команди. Серед учасників були італійці, хороша команда з Києва та Польщі. Полякам просто не пощастило в одному моменті, як тільки ми стартували. Дума впав і дуже сильно зламав колесо. Загалом, було з ким боротися.

- У Європі гонки такого рівня 1,2 досить популярні?

- Звичайно, якби наша гонка проходила де-небудь в Італії чи Бельгії, то поспостерігати за нею наживо прийшло б дуже багато вболівальників.

- Що було найскладнішим у гонці? Гірські ділянки?

- Важко було ні скільки в горах, скільки при бічному вітрі.

- Чавив чи на всіх членів команди ваш наставник в тому плані, що ту гонку треба було виграти кров з носу?

- Так, така була установка, адже ми їхали вдома, де виступаємо не так часто. Визначили, що ставка буде робитися на Віталіка Попкова. Він попрацював спочатку дистанції, а потім в основному працювали ми - його партнери по команді. 

- «Гран-прі Донецька» відповідає хорошому міжнародному рівню?

- Звичайно, тут не особливо зоряний склад, але за складністю вона дуже важка. Поки на ній не так багато команд, але все прийде з часом. Очікую, що років через два-три тут буде стартувати 150-160 учасників. Думаю, що склад учасників з кожним роком буде усе сильніше і сильніше.

- На «Гран-прі Донецька» ви виступали без Флао. Як думаєш, якби він приїхав, то ставка робилася б на нього?

- Думаю, все одно б працювали на Попкова. Флао б не потягнув би затяжний гірський відрізок на бруківці у фінішу.

- Та гонка запам'яталася ще й несподівано закритим переїздом. З тобою такий випадок стався вперше?

- Так. Але я вже бачив одну гонку, де їхали протурівські команди і там також закрився переїзд. Одні встигли проскочити, а основна група чекала поки проїде потяг. Ті, хто проскочив, їх не зупинили і вони у результаті визначили між собою переможця. Якщо б ми з Кольцовим Ромою встигли б проскочити, то розрив між групою і нами був би більший. 

- А хто тоді зупинив гонку?

- Українські судді зупинили гонку, а потім комісар відрахував той час, на якій ми випереджали групу.

- Ви під'їхали до переїзду, коли шлагбаум був закритий, але поїзди ще не було. Напевно, хотів проскочити через переїзд?


- Так, але українські судді мене не пустили. Можливо, вони діяли за правилами UCI.

- Сильно засмутився, що тебе не пустили?

- Не дуже. Головне, що команда виграла.

- Ну, це вже були твої відчуття після фінішу, а той момент як було твій стан?

- Паніки ніякої не було. Просто коли раптово зупиняєшся збивається ритм.

- Ти спеціаліст по відриву?


- Є трохи.

- З чим це пов'язано, з твоїми рисами характеру?

- Можливо. Просто мені подобається їздити в цьому стилі. Таке завдання мені постійно ставить тренер, а значить треба її виконувати. Це робота, за яку я отримую гроші. Я зобов'язаний виконувати ці функції. Тут ще присутній азарт. І мені подобається йти у відрив.

- Не прикро, що ти готуєш грунт для перемоги іншого, а вся слава дістається тобі не?

- Протягом року кожному гонщику надають можливість відзначитися. Я думаю, що в 2011 році будуть гонки, де будуть працювати на мене.

- «Гран-прі Донецька-2009» ти пропустив, з чим це пов'язано?

- У цей день я їхав гонку в рамках Кубка світу у Франції і прибув до фінішу другим.

- Цього року ще невідомо, хто буде лідером на "Гран-прі Донецька-2011»?

- Є кандидати, але поки рано про це так голосно заявляти. Дочекаємося весни. У цей час будуть перегони, які покажуть, хто в кращій формі підійде до старту на той момент.

- Як зазначив минулий день народження, напевно, в поїзді, адже ви їхали 8 січня в Москву?

- Святковий тортом. Разом з товаришами по команді і тренером Сергієм Михайловичем Степаненко ми відзначили моє 24-річчя на наступний день. Було багато приємних слів і побажань.