ТОП-10: Найкращі півфінали Ліги Чемпіонів із 1993 року. Частина 2

Головні — 23:15, 24 Кві 2010 — володимир самусенко Переглядів: 2549

Поділитись:

В цій статті автор спробує скласти своєрідний рейтинг півфінальних протистоянь Ліги Чемпіонів, починаючи з сезону 1993/1994 років.

Перша частина рейтингу (10-6 місця) читайте тут

5. 2002/2003 Реал – Ювентус 2:1, 1:3

6 травня 2003. Реал – Ювентус 2:1 (Роналдо, 23, Роберто Карлос, 73 – Трезеге, 45)

Реал: Касільяс, Йєрро, Сальгадо, Роберто Карлос, Ельгера, Макелеле, Гуті, Фігу, Зідан, Морьєнтес (Соларі, 79), Роналдо (Портільо, 50)

Ювентус: Буффон, Феррара, Юліано (Пессото, 46), Тюрам, Бірінделлі, Тудор (Каморанезі, 80), Конте, Дзамбротта, Недвед (Ді Вайо, 82), Дель Пьєро, Трезеге

Суддя: Тьєре Хауге (Норвегія)

У першому півфінальному матчі Ліги Чемпіонів мадридський "Реал" з рахунком 2:1 виграв у туринського "Ювентуса". Іспанський клуб в першому таймі володів великою перевагою і цілком заслужено повів у рахунку. Однак єдина осмислена атака "Ювентуса" на 45-й хвилині завершилася голом Трезеге. У другому таймі гра проходила з перемінним успіхом, але кінцівка зустрічі залишилася за мадридським "Реалом". На 73-й хвилині Роберто Карлос гарматним ударом з-за меж штрафного майданчика приніс "королівському" клубу перемогу. Результат матчу залишиврівні шанси обом командам на вихід у фінал Ліги Чемпіонів.

14 травня 2003. Ювентус – Реал 3:1 (Трезеге, 12, Дель Пьєро, 43, Недвед, 73 – Зідан, 89)

Ювентус: Буффон, Монтеро, Тюрам, Бірінделлі (Пессото, 60), Тудор, Таккінарді, Давідс (Конте, 89), Дзамбротта, Недвед, Дель Пьєро, Трезеге (Каморанезі, 77)

Реал: Касільяс, Йєрро, Сальгадо, Роберто Карлос, Ельгера, Флавіо Консейсао (Роналдо, 52), Камбіассо (Макманаман, 76), Гуті, Фігу, Зідан, Рауль

Суддя: Урс Майєр (Швейцарія)

"Ювентус", завдяки голам Трезеге і Дель П'єро, вже після першого тайму вигравав з рахунком 2:0. Удругому таймі "Реал" отримав прекрасний шанс переломити хід матчу, але Луїш Фігу не реалізував пенальті, призначений за фол проти Роналдо. А через кілька хвилин Павел Недвед, який став одним з кращих гравців матчу, класним ударом з-за меж штрафного майданчика довів рахунок до розгрому. Лише на 89-й хвилині колишній півзахисник "Ювентуса" Зінедін Зідан зумів поцілити у ворота Буффона. Але забити ще один гол мадридському "Реалу" виявилося не по силами. Ложкою дьогтю для "Ювентуса" стало найдурніші попередження Недведа на 82-й хвилині, з якого чеський півзахисник пропустив фінальний матч.

4. 1998/1999 Динамо Київ – Баварія 3:3, 0:1

7 квітня 1999. Динамо Київ – Баварія 3:3 (Шевченко, 16, 43, Косовський, 50 – Тарнат, 45, Еффенберг, 78, Янкер, 90)

Динамо: Шовковський, Лужний, Головко, Ващук, Каладзе, Гусін, Хацкевич (Кірюхін, 80), Белькевич, Косовський, Шевченко, Ребров

Баварія: Кан, Матеус, Баббель, Куффур, Штрунц, Тарнат, Йереміс, Еффенберг, Саліхаміджич, Янкер (Даеі, 90), Шолль (Циклер, 72)

Суддя: Кім Мільтон Нільсен (Данія)

"Є гра, а є результат, які у футболі далеко не завжди збігаються", - ці слова Валерія Лобановського, сказані відразу після матчу, можна вважати ключовими в тлумаченні драми, що розігралася на полі "Олімпійського". Легкість, з якою динамівці раз по раз проникали у володіння Кана, приводила у захват шанувальників киян і напевно шокувала баварський табір. Фактично першим же гострим пасом Белькевич продірявив німецьку оборону, а обіграти воротаря для Шевченка проблем не склало. Другий гол київського суперфорварда спочатку був помилково записаний на рахунок Каладзе, і взагалі-то можна пояснити чому. З трибуни нелегко було повірити у можливість результативного удару з точки, звідки Шевченко виконував штрафний. 2:0 на табло призвели не тільки до радості в динамівському таборі, але і, на жаль, до хвилинної розслабленості, за яку Шовковський потім, звичайно ж, довго себе картав. А чим інакше, окрім як втратою концентрації уваги, пояснити перший гол, пропущений київським голкіпером, - адже Тарнат бив штрафний з відстані в 35 метрів! Взагалі-то "стандарти" були найбільш вразливим місцем динамівської оборони, що довів потім і Еффенберг, пустив м'яч в обвід "стінки" саме в той кут воріт, який ця сама "стінка" і повинна була закривати. Так рахунок став 3:2, а не 4:1 або 5:1, як міг би, якщо виходити з логіки бурхливих подій в штрафній Баварії, серед яких осібно стоять промахи Белькевича та Косовського, що не зуміли вразити ціль з лінії воротарської, а також подвиг Маттеуса, що виніс м'яч з порожніх воріт після удару Реброва. Але Баварія, напевно, не була б Баварією, якщо б, опинившись за крок від прірви, не проявила твердості духу, який залишився при ній. І гол Янкера на останній хвилині зробив рахунок 3:3, який з точки зору двоматчової стратегії був на користь Баварії.

21 квітня 1999. Баварія – Динамо Київ 1:0 (Баслер, 36)

Баварія: Кан, Матеус, Баббель, Куффур, Йереміс, Лінке, Тарнат (Фінк, 84), Еффенберг, Баслер, Циклер (Саліхаміджич, 75), Янкер (Даеі, 75)

Динамо: Шовковський, Лужний, Головко, Ващук, Каладзе, Косовський, Гусін (Кардаш, 82), Хацкевич, Белькевич, Шевченко, Ребров

Суддя: Мелу Перейра (Португалія)

Вже на 6-й хвилині в результаті швидкої перепасовки, затіяної на своїй половині Лужним, на побачення з Каном вискочив Белькевич - однак німецький голкіпер створив перше з декількох див, вдалих йому в цей вечір. За офіційною статистикою, в першому таймі кияни завдали п'ять ударів у ствір воріт Баварії, тоді як суперники - лише два. Але в числі цих двох був і удар Баслера, який Оттмар Хітцфельд назве геніальним. І спробуй тут не погодитися: м'яч влетів у сітку за абсолютно недосяжною для Шовковського траєкторії. У перерві президент Баварії Франц Беккенбауер, даючи експрес-інтерв'ю німецькому телебаченню, сказав, що тепер його команді потрібно особливо побоюватися Шевченка і Реброва. Кайзер виявився правим, мабуть, лише наполовину: Ребров став випадати з цього супердуета. Шевченко ж спробував кілька разів виконувати соло і одного разу - ближче до кінця матчу - ледь свого не добився: яким чином Кан зреагував на удар динамівського нападника, перед цим віртуозно залишило за спиною двох захисників, - так і залишилося загадкою.
Отож 1:0 і в фінал вийшла Баварія.

3. 2001/2002 Манчестер Юнайтед – Байєр 2:2, 1:1

24 квітня 2002. Манчестер Юнайтед – Байєр 2:2 (Сольскьяєр, 29, ван Ністелрой, 67, пен. – Баллак, 62, Нойвілл, 75)

Манчестер Юнайтед: Бартез, Блан, Браун, Гаррі Невілл (Філ Невілл, 18, Ірвін, 88), Сільвестр, Батт, Верон, Скоулз (Кін, 82), Гіггз, Сольскьяєр, ван Ністелрой

Байєр: Бутт, Новотни (Себесчен, 46), Лусіо, Живковіч, Пласенте, Зе Роберто, Баллак, Шнайдер, Рамелов, Бастюрк (Враньєс, 77), Бербатов (Нойвілл, 72)

Суддя: Любош Міхел (Словаччина)

Леверкузенський "Байєр" показав класний футбол на полі грізного суперника і добився результативною нічиї, яка зробила німецький клуб фаворитом у цій півфінальній парі. У першому таймі невеликою перевагою володів Манчестер Юнайтед, а й Байєр відповідав гострими контратаками. У перші 10 хвилин два хороших гольові моменти не реалізував Рууд Ван Ністелрой. На 29-й хвилині Манчестер Юнайтед провів швидку контратаку, яка завершився курйозним голом у ворота "Байєра". Ван Ністелрой з правого флангу прострілив на Сольськьяера, той намагався в один дотик переправити на м'яч на Гіггза, але тут втрутився Живкович, від якого рикошетом м'яч влетів у ближній кут воріт Бутта. А от у другому таймі "Манчестер Юнайтед" з незрозумілих причин зупинився і повністю віддав ініціативу суперникові. "Байєр" з перших хвилин контролював м'яч і мав територіальну перевагу. На 62-й хвилині чергова масована атака леверкузенців завершилася цілком логічним голом. Шнайдер точною передачею знайшов у штрафному Баллака, який завдав красивий удар у кут воріт Бартеза. Після пропущеного гола англійці стрепенулися і чи не перша атака на ворота Байера в другому таймі завершилася призначенням пенальті. Зе Роберто відверто зачепив Ван Ністелроя і потерпілий з одинадцятиметрової позначки не залишив жодного шансу Бутту, пославши м'яч точно в кут впритул зі штангою. Тим не менше Байєр продовжував володіти перевагою і незабаром знову досяг успіху. На 75-й хвилині в штрафному "Манчестер Юнайтед" виникла паніка, якою блискуче скористався Нойвіль. Нападаючий "Байєра" зі скупчення захисників з близької відстані розстріляв ворота Бартеза і знову зрівняв рахунок. У час, що залишився обидві команди гострих моментів не створювали і матч завершився цілком справедливою нічиєю.

30 квітня 2002. Байєр – Манчестер Юнайтед 1:1 (Нойвілл, 45 – Кін, 28)

Байєр: Бутт, Новотни (Себесчен, 10), Лусіо, Живковіч, Пласенте, Рамелов, Шнайдер, Баллак, Зе Роберто, Бастюрк (Враньєс, 79), Нойвілл (Бербатов, 85)

Манчестер Юнайтед: Бартез, Блан, Йонсен (Ірвін, 60), Браун (Форлан, 81), Сільвестр, Батт (Сольскьяєр, 61), Кін, Верон, Скоулз, Гіггз, ван Ністелрой

Суддя: Кім Мільтон Нільсен (Данія)

Леверкузенський "Байєр" за сумою двох матчів вибив з розіграшу Ліги Чемпіонів "Манчестер Юнайтед" і вийшов у фінал найпрестижнішого європейського турніру. У першому таймі півфінального матчу обидві команди грали обережно, намагаючись гранично грамотно діяти в обороні. Суперники обрали на матч однакові тактичні схеми - з одним яскраво вираженим форвардом і п'ятьма півзахисниками. У зв'язку з цим гра йшла переважно всередині поля. "Байєр" володів невеликою перевагою, "Манчестер Юнайтед" перевершив суперника по небезпечним моментам. На 28-й хвилині Рууд Ван Ністелрой класною передачею знайшов у штрафному Кіна, той у результаті помилки Живковича вийшов один на один, обвів воротаря і з гострого кута послав м'яч у порожні ворота. Після пропущеного гола гра у "Байєра" зламалася, в той час як "Манчестер Юнайтед" дуже грамотно контролював м'яч і безпомилково оборонявся. Але в доданий арбітром час першого тайму "Байєр" зусиллями Нойвілля несподівано відігрався. Форвард збірної Німеччини з лінії штрафної в один дотик пробив несподівано і м'яч перелетів через вийшовшого з воріт Бартеза. У другому таймі "Манчестер Юнайтед" нічого не зміг вдіяти з організованою обороною "Байєра", яка до останніх хвилин не дозволяла гостям створити жодного небезпечного моменту. Лише з виходом на поле Форлана, який замінив Брауна, Манчестер Юнайтед зумів притиснути суперника до воріт. На 88-й хвилині груба помилка Бутта на виході ледь не коштувала Байєру поразки, Форлан з дальньої дистанції бив у порожні ворота, але Пласенте чудово виправив помилку свого голкіпера і головою виніс м'яч з лінії. У свою чергу, який вийшов назаміну Бербатов двічі не реалізував виходи один на один, так як Манчестер Юнайтед вже не думав про оборону. Арбітр додав до основного часу 4 хвилини, але Байєр дуже грамотно вбивав час і зумів вистояти. Єдиною ложкою дьогтю для "Байєра" стала жовта картка Зе Роберто, через яку бразильський півзахисник пропустив фінальний матч.

2. 2006/2007 Челсі – Ліверпуль 1:0, 0:1 (пен. 1:4)

25 квітня 2007. Челсі – Ліверпуль 1:0 (Джо Коул, 29)

Челсі: Чех, Ферейра, Террі, Карвалью, Ешлі Коул, Джо Коул (Райт-Філліпс, 85), Макелеле, Мікель, Лемпард, Шевченко (Калу, 76), Дрогба

Ліверпуль: Рейна, Арбелоа, Аггер, Каррагер, Ріісе, Джерард, Маскерано, Хабі Алонсо (Пенант, 83), Зенден, Белламі (Крауч, 83), Кюйт

Суддя: Маркус Мерк (Німеччина)

Більшу частину ігрового часу підопічні Жозе Моуріньо контролювали хід матчу, в той час як "Ліверпуль" виглядав блідою тінню тієї команди, яка вибила з Ліги Чемпіонів іспанську "Барселону". "Челсі" дуже вдало провів перший тайм, створивши за перші 23 хвилини чотири небезпечні моменти біля воріт суперника. У результаті тиску "Челсі" на 29-й хвилині все завершилося голом Джо Коула, який скористався блискучим проходом і передачею Дідьє Дрогба. "Ліверпуль" на початку другого тайму спробував перехопити ініціативу і навіть створив свій єдиний гольовий шанс, коли удар Стівена Джеррарда блискуче парирував Петро Чех. Проте в кінцівці матчу другий гол зобов'язаний був забивати "Челсі", у складі якого стовідсоткові моменти не реалізували Дрогба і Франк Лемпард. Втім і перемоги з сухим рахунком 1:0 виявилося цілком достатньо для лондонського клубу, який у матчі-відповіді зможе зіграти в своїй улюбленій манері на контратаках.

1 травня 2007. Ліверпуль – Челсі 1:0 (Аггер, 22), пенальті 4:1

Серія пенальті: Зенден – 1:0, Роббен – 1:0 (воротар), Хабі Алонсо – 2:0, Лемпард – 2:1, Джерард – 3:1, Джеремі – 3:1 (воротар), Кюйт – 4:1

Ліверпуль: Рейна, Фіннен, Аггер, Каррагер, Ріісе, Пенант (Хабі Алонсо, 79), Маскерано (Фаулер, 118), Джерард, Зенден, Крауч (Белламі, 106), Кюйт

Челсі: Чех, Ферейра, Террі, Есьєн, Ешлі Коул, Мікель, Макелеле (Джеремі, 118), Лемпард, Джо Коул (Роббен, 98), Калу (Райт-Філліпс, 107), Дрогба

Суддя: Мануель Махуто Гонсалес (Іспанія)

"Ліверпуль", обігравши в серії післяматчевих пенальті лондонський "Челсі", вдруге за останні три сезони і в сьомий раз у своїй історії вийшов у фінал Ліги Чемпіонів. Після поразки з рахунком 0:1 у першому півфінальному матчі команді Рафаеля Бенітеса стояло дуже непросте завдання забити один або два голи у ворота "Челсі" і при цьому постаратися зберегти свої ворота в недоторканості. Перший крок до поставленого завдання "Ліверпуль" виконав на 22-й хвилині, коли після хитрого розіграшу штрафного рахунок відкрив захисник збірної Данії Даніель Аггер. У другому таймі господарі поля двічі зобов'язані були забивати другий гол, але удар Пітера Крауча блискуче парирував голкіпер "Челсі" Петр Чех, а голландський нападаючий Дірк Кюйт потрапив у поперечину. У додатковий час "Ліверпуль" зусиллями Кюйта забив, здавалося, вирішальний другий гол, але суддівська бригада помилково визначила офсайд. За дві хвилини до закінчення додаткового часу знову блискуче зіграв Чех, відбив небезпечний удар все того ж Кюйта. У результаті путівка у фінал Ліги Чемпіонів розігрувалася в серії пенальті, героєм якої став Пепе Рейна. Іспанська воротар "Ліверпуля" парирував удари Арьєна Роббена і Джеремі, а ось всі чотири пенальті у виконанні гравців "Ліверпуля" виявилися вдалими. Таким чином команда Бенітеса, як і два сезони тому, перевершила "Челсі" за сумою двох матчів.

1. 2008/2009 Барселона – Челсі 0:0, 1:1

28 квітня 2009. Барселона – Челсі 0:0

Барселона: Віктор Вальдес, Даніель Алвес, Маркес (Пуйоль, 52), Піке, Абідаль, Яя Туре, Хаві, Іньєста, Мессі, Анрі (Глеб, 87), Ето’о (Кркіч, 82)

Челсі: Чех, Івановіч, Террі, Алекс, Босінгва, Есьєн, Мікель, Баллак (Анелька, 90+5), Лемпард (Балетті, 71), Малуда, Дрогба

Суддя: Вольфганг Штарк (Німеччина)

Нульовою нічиєю завершився перший півфінальний матч Ліги Чемпіонів на стадіоні "Камп Ноу", де "Барселона" не зуміла зламати оборонні порядки "Челсі". Колишній наставник збірної Росії Гус Хіддінк, який за сумісництвом тренував лондонський клуб до закінчення сезону, в гостьовому поєдинку проти дуже небезпечного суперника вирішив, не ризикувати. "Челсі" удев'ятьох, а іноді і вдесятьох, дуже упевнено оборонявся, вичікуючи свого шансу. І в першому таймі план Хіддінка спрацював майже на всі сто. "Барселона", що забила в чемпіонаті Іспанії вже 94 голи, не створила жодного гольового шансу. А ось "Челсі" забити міг, коли на 39-й хвилині подарунком Рафаеля Маркеса не зумів скористатися Дідьє Дрогба. Друга половина зустрічі також пройшла з великою територіальною перевагою каталонців. На 69-й хвилині рахунок міг відкрити Самюель Ето'о, який не зумів переграти Петра Чеха, а потім за фол проти Тьєррі Анрі суддя не призначив очевидний пенальті. І, нарешті, план Хіддінка ледве не завалився в додані хвилини. "Барселона" кинулася на вирішальний штурм, але вийшли назаміну Боян Кркіч і Олександр Глєб відверто пробачили гостьову команду.

6 травня 2009. Челсі – Барселона 1:1 (Есьєн, 9 – Іньєста, 90+3)

Челсі: Чех, Босінгва, Алекс, Террі, Ешлі Коул, Анелька, Есьєн, Баллак, Лемпард, Малуда, Дрогба (Балетті, 72)

Барселона: Віктор Вальдес, Даніель Алвес, Піке, Яя Туре, Абідаль, Бускетс (Кркіч, 85), Хаві, Кейта, Мессі, Іньєста (Гудйонсен, 90+6), Ето’о (Сільвіньо, 90+7)

Суддя: Том Хеннінг Евребе (Норвегія)

В самому дебюті поєдинку у відповідь "аристократи" завдяки розкішному удару Майкла Ессьєна відкрили рахунок. А далі відбувалося наступне. "Барселона", яка попередньої суботи розгромила в "Ель Класико" мадридський "Реал" з рахунком 6:2, нічого не могла вдіяти з організованою обороною господарів поля. Контратаки "Челсі" були куди небезпечнішими. Ще в першому таймі стовідсотковими шансами не скористалися Дідьє Дрогба і Джон Террі. Після перерви все той же Дрогба в ближньому бою не зумів переграти Віктора Вальдеса. А тепер про найголовніше. Суддя Евребе примудрився не призначити у ворота "Барселони" п'ять (!!!) одинадцятиметрових ударів. У першому таймі захисники каталонців збивали Флорана Малуда і Дрогба. Після перерви свистка арбітра знову не дочекався Дрогба. На 82-й хвилині Піке зіграв у свій штрафний рукою. Весь стадіон завмер - більш очевидного пенальті придумати було складно, але Евребе знову промовчав. Додамо, що до цього часу каталонці грали вдесятьох - за фол останньої надії був видалений Ерік Абідаль. І вдесятьох на третій доданій хвилині "Барселона" чудесним чином зрівняла рахунок. Шикарним пострілом відзначився Андрес Іньєста. Це був єдиний удар у створ воріт "Челсі" за всі 90 хвилин ... Але це було ще не все. На останній доданій хвилині після удару Міхаеля Баллака м'яч влучив у руку Яя Туре. Пенальті, звичайно ж, не послідувало. Після цього був ривок Баллака за арбітром (який з великими труднощами стримав себе від удару по обличчю арбітра), сльози вболівальників "Челсі" і очманілі очі прихильників "Барселони", які ніяк не могли повірити в те, що трапилося ...

Автор: Міша Вуйченко, спеціально для Sportanalytic

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

ліга чемпіонів, півфінали

ТОП-10: Найкращі півфінали Ліги Чемпіонів із 1993 року. Частина 2

Останні новини

Вибір редактора

Журналіст назвав гравця Динамо, який може піти стопами Забарного