Віталій Руденко: Згадувати про Петера Чеха не було часу

Кілька днів тому голкіпер “Карпат” не на жарт перелякав усіх очевидців матчу із запорізьким “Металургом”. На останніх хвилинах гри він відчайдушно кинувся на м'яч, зірвавши тим самим гольову атаку “сталеварів”, яку мав завершити латиноамериканський легіонер Жуніор. Як наслідок – неприємне для обох гравців зіткнення.

Після матчу медики діагностували у Руденка легкий струс мозку і розтяг м'язів шиї. Кореспондент нашого сайту зателефонував голкіперу, щоб поцікавитися станом його здоров'я.

- Віталію, як зараз почуваєтеся? Коли зможете приступити до перших тренувань?

- Сьогодні вже все гаразд. Жодного дискомфорту не відчуваю, тож готовий тренуватися. По суті, медики дали на це дозвіл.

- Невже не страшно настільки сміливо йти на перехоплення м'яча? Усі ми пам'ятаємо трагедію Сергія Перхуна, жахливу травму Петера Чеха...

- Про погане намагаюся ніколи не думати. Більше того, усе відбувалося в динаміці, тож згадувати про Чеха не було часу. Вважаю, що будь-який голкіпер на моєму місці вчинив би аналогічно. Нічого особливого у цьому не бачу.

- Якими вам видаються власні перспективи зайняти місце у воротах “Карпат” на матчах з “Боруссією” і ПСЖ?

- Стартовий склад на гру – це “парафія” головного тренера. Він обере того голкіпера, який у конкретний день буде краще готовий до оборони своїх воріт. Та не все залежить від Олега Кононова. Мій шанс – у моїх руках.

- У трьох матчах групового турніру Андрій Тлумак пропустив 10 м'ячів, а ви – лише один, зігравши, щоправда, втричі менше поєдинків. Шляхом нехитрих підрахунків надійності, ви маєте над Тлумаком перевагу. Можливо, тренерський штаб не на того кіпера робить ставку?

- Я не стану відповідати на це запитання з двох причин. По-перше, воно дещо некоректне. А по-друге, Андрій зіграв три матчі, а я лиш один. Хтозна, що могло б трапитися в інших поєдинках. 

- Які у вас відносини із Тлумаком і усім колективом?

- Скаржитися нема на що. Колектив у Львові просто прекрасний. Я це казав ще влітку, коли переходив у “Карпати”. За цих півроку лише впевнився у своїй думці. Стосунки з Андрієм Тлумаком не є винятком. Ми чудово ладнаємо попри те, що формально є конкурентами за місце в “основі”.

- У вас не надто вражаючий, як для голкіпера, зріст – 182 сантиметри. Не відчуваєте дискомфорту у грі на виходах?

- Ні, з цим усе гаразд. Зріст у виходах з воріт не відіграє важливої ролі. Знаю голкіперів, у яких 195 сантиметрів зросту, а вони помиляються раз за разом. Значно більший дискомфорт у мене викликають сучасні м'ячі, які після дальніх ударів надзвичайно хитро “пірнають”.

- Яке завдання ставите перед собою у “Карпатах”?

- Бути корисним клубові і колективу. Оце й усе.

- Чи освоїлися ви у Львові? Сім'я також поруч із вами?

- Так, дружина і маленька донечка залюбки перебралися до мене з Одеси. Львів нам усім до вподоби. У цьому місті, як ніде інде, відчувається дух Європи. Вулички нагадують мені про Прагу, польські міста...А от з Одесою аналогій мало, хоча є деяка схожість в архітектурі.

- До переходу в “Карпати” ви багато років захищали кольори “Чорноморця”. Хто, на ваш погляд, винен у тому, що ця команда погрузла у першій лізі? 

- Минуле не варто ворушити. До кризи у “Чорноморці” спричинилися багато факторів. Я про них знаю, однак не хотів би оприлюднювати. Це особисті справи цього колективу. Намагаюся стежити за кожним матчем “Чорноморця”. Навіть не сумніваюся у тому, що вже наступного літа одесити здобудуть путівку до прем'єр-ліги.

Олесь БІЛИЙ, спеціально для sportanalytic.com

Фото: Інформаційний центр ФК «Карпати»