Цей Новий рік - перший за всю історію України, коли жоден її житель не може почуватися в повній безпеці. Повідомляє сайт Sportanalytic.com.

Бо навіть під час Другої світової війни вся територія нашої держави одночасно не була під обстрілом, як це нам влаштували рашисти сьогодні. Дивно, але психіка вже адаптувалася до цього, і те, що ще рік тому ми б сприймали панічно, сьогодні сприймається якось спокійно та відсторонено. Тим не менш, попри війну та всі ракетні атаки, нам все ж варто святкувати цей Новий рік. Для чого? Щоб довести собі і світу, що нас не зламати. Щоб зберегти довоєнну рутину бодай на побутовому рівні. А ще для дітей, бо їхнє дитинство минає під звуки сирен і за двома стінами, вони навчилися засинати у ванній та в коридорі, але не втратили здатність радіти життю. Бодай для них влаштуймо сьогодні свято.

Якщо прочитати наше привітання рік тому, то там вже відчувається напруга перед війною. Тоді ми все бачили та читали, але не могли до кінця повірити, що таке станеться в центрі Європи у ХХІ столітті. А тепер вся команда Sportanalytic.com щиро бажає вам і собі, щоб 2022-й рік залишився найгіршим у житті. Щоб у новому 2023-му році наші ЗСУ подарували нам перемогу, а ще - щоб ми всі до неї дожили. За ці 12 місяців відбулася колосальна переоцінка цінностей, коли справді важливе вдалося відділити від побічного та зайвого. Якщо ви живі і здорові, тоді це вже досягнення за цей рік.

Хоча нам зараз усім дуже важко, комусь лише морально, а комусь - ще й фізично, ми всі живемо в тій історії, котра з часом стане легендою. Ніхто з нас цього не хотів, ніхто з нас цього не обирав, але так склалися обставини. Тому всім нам у новому 2023 році - перемоги, миру та здоров'я. Ми точно переможемо, залишається лише працювати над наближенням цієї перемоги. І ще. Кілька днів тому рашистський бункерний дід роздав іншим президентам 8 перснів, а дев'ятого залишив для себе. Тим самим путін уявив себе на місці Саурона з відомої трилогії "Володар перснів". Темний повелитель у підсумку програв, бо недооцінив гобітів, котрі й знищили його владу. І саме з "Володаря перснів" цей діалог.

— Ми ніби в легенді опинилися, містере Фродо, в одній із тих, що бере за душу. У ній стільки страхів та небезпек, часом навіть не хочеться дізнаватися кінець, бо не віриться, що все скінчиться добре. Як може все стати, як і раніше, коли все так погано?! Але в кінці все проходить. Навіть найбільш непроглядний морок розсіюється! Настає новий день! І коли засвітить Сонце, воно світитиме ще яскравіше! Такі великі легенди врізаються в серце і запам'ятовуються на все життя, навіть якщо ти чув їх дитиною і не розумієш, чому вони врізалися. Але мені здається, містере Фродо, я розумію. Зрозумів тепер. Герої цих історій сто разів могли відступити, та не відступили! Вони боролися! Тому що їм було, на що спертися.

- На що ми спираємося, Семе?
- На те, що у світі є добро, містере Фродо! І за нього варто боротися.

Джон Рональд Руел Толкін. "Володар перснів"

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com

Сайт Sportanalytic.com, читай новини про спорт українською!