Сьогодні вранці український (за паспортом) боксер Василь Ломаченко проводив свій поєдинок проти американця Джемейна Ортіса. Повідомляє сайт Sportanalytic.com.

Варто зазначити, що переміг він за очками одноголосним рішенням суддів, але відверто розчарував значну кількість уболівальників та боксерських експертів. Почати, мабуть, варто з того, що записка судді, у котрій він віддав перемогу Ломаченку з рахунком 117:111 обурила навіть відомих боксерів, котрі здивувалися, що Ортісу віддали всього три раунди. Насправді ж Василь навіть якщо й переміг, то з дуже малою перевагою, це явно не був тотальний розгром, як йому намалювали на картках. Більше того, здається, що українець за паспортом свій пік вже давно минув. На рингу сьогодні був боксер, котрий колись справді був кращим у світі, а зараз вік все більше починає брати своє. І якщо він справді вийде в ринг проти чемпіона світу Девіна Хейні, то може навіть впасти в нокаут.

Але не менш цікавим був антураж навколо цього бою. Всі ми знаємо, що після початку російського вторгнення Ломаченко сидів тихо. Єдиний його прояв - це начебто запис у територіальну оборону, але як зізнався сам боксер, на фронті він жодного разу не був й участі в боях не брав. Тобто це була така собі піар-акція, хай і доволі виправдана в лютому, щоб показати, що навіть відомі люди захищають свою країну. Далі він публікував пости про примирення, а говорити почав тільки після того, як виїхав у США. Втім, і там Ломаченко уникав називати росію країною-агресором і звинувачувати путіна в нападі, заявивши тільки, що "Бог йому суддя". Воно то звісно так, але завдання України - пришвидшити їхню зустріч.

Під час бою з Ортісом Ломаченко боксував у рукавичках з українським прапором. Це плюс. Після бою він накинув собі на плечі український прапор, а не прапор Іспанії, як це було після одного з останніх боїв. Це також плюс. Але на цьому плюси вичерпалися. У своїй промові в рингу одразу після перемоги Ломаченко жодним словом не згадав Україну. Він не закликав зупинити війну, не засудив російського агресора, не подякував ЗСУ за оборону країни і не попросив усіх людей вільного світу підтримувати Україну усім можливим. У той момент Ломаченка бачили перед собою мільйони людей, це був ідеальний шанс нагадати світу про нашу країну і нашу війну за незалежність, але він його втратив. Невже й після цього в Україні за нього вболіватимуть? Знайдуться й такі унікуми, звісно. Але чомусь здається, що відсоток прихильників Ломаченка у нас невпинно зменшується.

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com

Сайт Sportanalytic.com, читай новини про спорт українською!