Мабуть, в Україні немає відданого шанувальника футболу, котрий не знав би про цей журнал. Повідомляє сайт Sportanalytic.com.

В ті часи, коли зростали ми, інтернету ще не було в Україні взагалі, або ж він був дуже слабко розвинений. По телевізору могли показати 1-2 матчі на тур у європейських чемпіонатах, але й то транслювали далеко не всі. Тому журнал "Футбол" був таким собі вікном у гру мільйонів. Всі результати матчів у топ-чемпіонатах і єврокубках. Ух ти! Автори голів та навіть словесний огляд найцікавіших поєдинків. Вау! Інтерв'ю з відомими гравцями і тренерами на фоні щотижневого "Футбол від УТН". Супер! Тоді це видання справді було неймовірно потрібним, бо воно втамовувало голод вболівальника, котрий хотів знати про гру мільйонів значно більше, аніж показувало наше телебачення. Саме цим і пояснюється той безсумнівний факт, що на журналі "Футбол" виросло не одне покоління українців.

Але часи змінювалися, а з ними зростала і можливість пересічного вболівальника стежити за цікавими для себе матчами. Рахунки можна було подивитися в інтернеті. Там же була можливість переглянути прямі трансляції не тільки топових чемпіонатів, але й першості Сальвадору, Ефіопії чи Монголії (і це без жартів). Кожен міг (і може) обирати те, що йому до смаку, а потім за кілька десятків хвилин передивитися огляди всіх поєдинків туру. На жаль, у журналі "Футбол" не захотіли або не змогли змінитися. Більше десятка сторінок у кожному номері займали огляди матчів на кшталт "удар-відбив-добив-гол". Талант тих людей, які справді розуміють і знають гру мільйонів, витрачався на роботизовану рутину з перелічення моментів, а поруч із цим на те саме витрачалася площа журналу. Не дивно, що всі знайомі перестали купувати цей журнал ще задовго до припинення його виходу.

Поруч із цим, були й цікаві матеріали, як ковток свіжого повітря. Особисто для мене - це історія футболу, котру писав спершу Борис Таліновський (земля йому пухом), а потім і Артем Франков. Вони якось вміли робити так, що події на футбольному полі і поза ним 80-100-річної давнини оживали і здавалися справді близькими. Так, це специфічний матеріал, не всі його люблять, але тут принаймні був простір для творчості авторів, а для читачів - можливість дізнатися щось нове. На жаль, цього було дуже й дуже мало. Тепер журнал "Футбол" точно не буде виходити під патронатом "Українського Медіа Холдингу", але, як сказав пан Франков, якщо його захоче видавати якась інша компанія, тоді - будь ласка. Журнал "Футбол" точно не має перспектив у старому форматі. Але сам по собі він може бути успішним, якщо його трохи осучаснити, прибрати огляди поєдинків, зате додати те, що рядовий вболівальник не може знайти за два кліки мишкою. Хтозна, може з часом буде й відродження.

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com

Сайт Sportanalytic.com, читай новини про спорт українською!