Доля Мілевського - доля України. Чому Артем уособлює нашу державу

Блоги та авторські матеріали — 19:00, 24 Вер 2021 — lemberglegion Переглядів: 5211

Поділитись:

Вчора Артем Мілевський оголосив про завершення кар'єри і написав красивого листа собі самому, але в юні роки. Повідомляє сайт Sportanalytic.com.

Цей футболіст пролетів українським футболом настільки яскравим та неординарним метеором, що залишив після кар'єри надто багато пам'ятних моментів. І якщо провести аналогію, то футбольна доля Артема - це доля нашої країни від здобуття незалежності і до наших днів. "Коли старші хлопці будуть тягнути тебе в нічний клуб, відмовляйся, їдь додому, висипайся і думай тільки про футбол. Як би важко не було відмовити в такій ситуації, нічне життя до тебе прийде після завершення кар'єри". На зорі незалежності старші хлопці (Росія) дуже часто кликали Україну гуляти разом. І замість бути вдома та думати тільки про футбол (розбудову держави), таке життя призвело до швидкого завершення кар'єри (втрата Криму).

"Не розкидайся грошима, не потрібно платити за все своє оточення - це мало хто оцінить". Чи не так і ми свого часу розкидалися власним ядерним потенціалом, але цього ніхто не оцінив? Натомість Україна залишилася беззахисною перед "старшим братом". "Постарайся не сваритися з пресою, адже вони створюють твій імідж і з цим доведеться жити все життя". На початку нульових держава активно почала сваритися з журналістами. Вбивство Георгія Гонгадзе та інших журналістів дуже зіпсувало імідж країни та влади. "Не підписуй новий контракт з "Динамо" до 6 вересня, адже це закриє тобі шлях у велику гру". Точно так само за Януковича Україна продовжила договір про розміщення Чорноморського флоту РФ у Криму. Цей флот потім і здійснив окупацію півострова. "На чемпіонаті світу ти не злякаєшся і проб'єш по воротах". Той викличний удар "панєнкою" став маніфестом усім і доказом того, що Мілевський може все. Так само і ми двічі виходили на Майдан, щоб показати, що не злякаємося. Ми справді можемо все.

А вже наприкінці своєї кар'єри Мілевський взявся за голову. Він почав говорити адекватні та розумні речі, більше слухав, аніж говорив, і тому колосально відрізнявся від Олександра Алієва, коли з ним зустрічався. Артем - це той, котрий забивав "Спартаку" та Швейцарції. Той, хто вмів робити футбол цікавішим та яскравішим. Той, хто міг поставити нахабного суперника на місце ("Ми ще в Мінськ приїдемо"). Той, хто був улюбленцем київських уболівальників, котрому пробачали незрівнянно більше, аніж іншим. І для більшості любителів футболу він буде лише другим гравцем в історії українського футболу, котрого більше знатимуть за прізвиськом, аніж за іменем. Є тільки Шева і Міля, котрі на це заслужили. Дякуємо, Артеме, це було незабутньо. Знайди себе в житті після футболу і будь щасливим!

Сайт Sportanalytic.com, читай новини про спорт українською!

Джерело: Sportanalytic.com

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Артем Мілевський

Доля Мілевського - доля України. Чому Артем уособлює нашу державу

Формула-1. Анонс Гран Прі Абу-Дабі-2025

Останні новини

Вибір редактора

Ліга конференцій. Результати матчів основного раунду