Цей тиждень точно можна назвати вдалим для українських футбольних уболівальників. Повідомляє сайт Sportanalytic.com.

Київське "Динамо" і донецький "Шахтар" забили лише два голи на двох, але при цьому зуміли вдвох вийти до наступного раунду. Якщо говорити загалом, то цього сезону українські гранди привчили нас до того, що у Європі вони стабільно грають на результат. Якщо згадати осінь, то саме так "Динамо" проходило АЗ і грало проти "Ференцвароша", а "Шахтар" стояв на "глуху" нульову нічию з "Інтером". Схоже, що з огляду на бажання хоча б приблизно жити за доходами, наші гранди набагато вище ставлять результат, а не гру. Час футбольних романтиків остаточно минув, адже будь-яка перемога чи нічия у тій же Лізі чемпіонів це сотні тисяч і навіть мільйони євро. Хто готовий таким ризикувати задля ефемерної "краси гри"? Останніми були львівські "Карпати", які могли звільняти тренерів за не надто видовищний футбол. Нагадаєте, де вони тепер?

При цьому, природа мінімальних перемог "Динамо" та "Шахтаря" у четвер абсолютно різна. "Гірники", як у цьому зізнався захисник команди Сергій Кривцов, вийшли на матч занадто самовпевненими. Вони вирішили (як і ми з вами), що справу вже вирішено в Ізраїлі, а вихід до наступного раунду сам впаде у "помаранчево-чорні" руки. І тільки після того, як "Маккабі" буквально розривало оборону команди Каштру, футболісти нарешті взялися за голову. Гол Жуніора Мораеса з пенальті дозволив "Шахтарю" перемогти, але цілком справедливо кажуть, що за такої гри виліт від "Роми" стане неминучим. Інша справа, що такого точно не буде. Можна лише собі уявити, наскільки для донецького клубу буде важливою гра проти Паулу Фонсеки. Там для перемоги буде віддано все і чомусь здається, що "Шахтар" таки гратиме у чвертьфіналі.

"Динамо" ж зіграло чітко на тому рівні, на якому дозволяє нинішній функціональний стан киян і сила футболістів. "Біло-сині" лише нещодавно пройшли важкі збори, тож зараз вони лише набирають хорошу форму. І тому Луческу дуже раціонально попросив гравців "Динамо" зіграти "на нуль" у першому таймі, щоб мати можливості на перемогу у другому. А вихід Шапаренка став таким собі "мазком майстра", котрий довершив усю картину і допоміг перемогти. Звісно, видовищність гри була нижче плінтуса, але кому воно треба? Ми двома командами вийшли далі, а про гру скоро ніхто не згадає. Зрештою, всі знають, що Уругвай - перший чемпіон світу з футболу, але хіба хтось бачив матчі 1930 року?

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com

Сайт Sportanalytic.com, читай новини про спорт українською!