Магія розвіялась, або чому Львів на збірній вже не той

Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.com

Фартовість Львова черговий раз перевірили на міцність. Після вчорашнього матчу з латвійцями Україна все ще не програвала у місті Лева. Але фартовість - це далеко не все.

Львів завжди славився особливою любов'ю до збірної України, котра виражалась у стовідсотковій відвідуваності та могутній підтримці. Матчі головної команди країни завжди були святом, унікальною подією, чимось особливим. Вчора все було надто буденно. Ставлення до матчу проявилось навіть у журналістській акредитації. Раніше вона завжди була заламінована для того, щоб уникнути пошкоджень. Цього ж разу - надрукована на звичайному папері, голограму дали і на тому дякую. Це, звичайно, дрібниця, але дрібниця симптомна, погодьтесь.

Вдруге занепокоєння виникло, коли вдалося з першого разу сісти на автобус. Зазвичай до цього потрібно було пропустити три-чотири маршрутки, щоб таки увіпхнутись в одну з них. Вчора - нічого подібного. А коли таки зайшов на стадіон, то хвилі розчарування почали накривати одна за одною. Де-не-де виднілися купки людей на ПОРОЖНЬОМУ стадіоні! І це Львів? Це Львів на матчі збірної України з футболу? Якщо чесно, то стало трохи соромно за столицю Галичини. Звичайно, на таке явище вплинуло кілька факторів. Головну роль відіграють два з них.

Причина перша. Львів "переївся" футболом. Перенаситився, йому вже по горло цієї гри з м'ячем. Дуже довго це місто відчувало справжній футбольний голод. Збірна приїжджала раз на кілька років, про "Карпати" в єврокубках згадували ще діди, а якісних матчів було кіт наплакав. Тепер же львів'яни враз стали футбольними гурманами. На "Баварію" піти - це ми з радістю. На збірну - "не хочу і не буду, для чого мені та Латвія". Але "фішка" в тому, що на Латвію ніхто і не йшов. Народ хотів подивитися на свою збірну, на цю улюблену команду в синьо-жовтій формі. Словом, матчі збірної України перестали збуджувати розум Львова у випадку непопулярної вивіски.



Причина друга. Погода в день матчу була справді жахливою. Лив сильний дощ, завивав вітер, а стовпчик термометра вперто повз до нуля. з огляду на величезну турботу львівської влади, 20-25 хвилин до стадіону фанати повинні були йти пішки. Ні, я не виправдовую цим малу відвідуваність. Але зрозуміти людей теж можна.

Що було справді на рівні, то це атмосфера. Незважаючи на велику кількість порожніх місць, знамениті кричалки "Слава Україіні" - "Героям слава", "Хто не скаче, той москаль" та про Путіна створювали ефект грому. Одна жінка поблизу мене взяла на матч дитину віком приблизно один рочок. Малюк поважно сидів на журналістському столі, а коли мама почула "Хто не скаче...", то почала качати малятко, повторюючи рухи стрибка. Лавка збірної України теж не залишилася осторонь і продемонструвала солідарність з уболівальниками.


Одним словом, Львів неприємно здивував. Але має шанс виправитися вже 14 червня на грі з Люксембургом. Офіційний статус матчу і тепла погода повинні зробити свою справу.