Пам’ятаємо та шануємо. Сергій Перхун

Продовження блогу про футболістів, які зробили великий внесок у розвиток українського футболу як на внутрішній, так і на зовнішній арені. Сьогодні йтиметься про українського воротаря Сергія Перхуна.



Сергій Перхун народився 4 вересня 1977 року в Дніпропетровську, був вихованцем місцевої школи "Дніпро-75". З 1993 року почав залучатися до складу головної команди дніпропетровського "Дніпра". У матчах вищої ліги чемпіонату України дебютував у 16-річному віці проти "Вереса". Надалі молодий воротар з'являвся на полі в основному складі «Дніпра» досить рідко. Всього за 6 сезонів, проведених у дніпропетровській команді, в рамках чемпіонату України відіграв лише у 23 матчах, пропустивши при цьому 31 м'яч.

1999 року Сергій вирішив переїхати у сусідню Молдову, де захищав кольори тираспольського "Шерифа", це незважаючи на те, що молодий голкіпер отримав запрошення від флагмана українського футболу – київського "Динамо". У 2000 році Валерій Васильович Лобановський запросив знову його у київський клуб, проте Сергій відмовився.

В 2001 почалася нова історія в його воротарскій кар’єрі, коли Перхун перейшов у московський ЦСКА, де майже зразу завоював місце в основному складі армійців. До моменту трагічної загибелі у серпні 2001 року встиг відіграти за головну ЦСКА 13 ігор в чемпіонаті Росії, пропустивши при цьому лише 6 голів. Російські ЗМІ повідомляли про те, що за Сергієм вже стежили провідні клуби Європи. Завдяки своїй надійній грі в 2001 році отримав виклик до національної збірної України, у складі якої дебютував 15 серпня 2001 року, провівши на полі другий тайм товариської гри проти збірної Латвії. Ця гра стала єдиним виступом Сергія Перхуна у формі національної збірної.

18 серпня 2001 року, через 3 дні після дебюту молодого воротаря у складі збірної України відбулась виїзна гра ЦСКА проти "Анжи". На 78-й хвилині гри за рахунку 0:0 Перхун вийшов за межі власного штрафного майданчика аби перехопити м'яч, спрямований з глибини поля на нападаючого суперників Будуна Будунова, проте переможця цієї дуелі так і не було, адже 2 гравці зіткнулися головами при боротьбі у повітрі. Після зіткнення обох гравців було доставлено в реанімаційні відділення лікарні з черепно-мозковими травмами.



У лікарні в Махачкалі гравцеві наклали шви і він вирушив разом з командою до аеропорту, проте по дорозі до аеропорту знепритомнів та був повернутий до реанімаційного відділення лікарні. Наступного дня Перхуна літаком переправили до Москви, де він ще більше тижня перебував у комі в Інституті нейрохірургії імені М. М. Бурденка. 28 серпня 2001 молодого гравця не стало. Він так і не прийшов до тями.
Йому як і Степану Молокуцьку було лише 23 роки…

Поховали гравця 30 серпня на центральній алеї Запорізького кладовища Дніпропетровська. На всіх матчах сезону 2001 року, що відбувалися після смерті Перхуна, гравці ЦСКА на знак пам'яті про свого воротаря виходили з чорним траурними стрічками на рукавах, а вболівальники команди розтягували на трибунах величезну футболку з 16-м номером та прізвищем померлого футболіста. Також було прийнято рішення про навічне закріплення 16-го ігрового номеру за Сергієм Перхуном.
2005 року батько воротаря Володимир Сергійович Перхун написав присвячену синові книгу "Мій син — воротар". У жовтні 2005 року було відкрито пам'ятник Сергієві Перхуну біля Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту, у якому він свого часу навчався.

Щороку в Дніпропетровську проводиться дитячий футбольний турнір пам'яті Сергія Перхуна. Подібний турнір пам'яті гравця проводиться також і у Москві, де беруть участь аматорські команди.



Влад Піонерскі